Воздвиження Хреста Господнього: історія свята, традиції та заборони

Історія цього свята сягає IV століття. Саме тоді рівноапостольна цариця Олена, мати імператора Костянтина Великого, вирушила до Єрусалима, аби відшукати Хрест, на якому розіп'яли Ісуса Христа.

Біля гори Голгофи під уламками язичницького храму знайшли три хрести. Щоб визначити, котрий із них Господній, їх приклали до тяжкохворої жінки. Коли вона одужала, стало зрозуміло, яка з реліквій є святинею.

Аби натовп зміг побачити її, патріарх Макарій підняв — воздвиг — хрест високо над людьми. Від цієї дії й походить урочиста назва свята.

У храмах цього дня священники виносять розп'яття на середину церкви, щоб віряни могли вклонитися йому. Традиція також передбачає суворий одноденний піст — на знак шани до страждань Спасителя. Зі столу господині прибирають м'ясо, яйця, молочні продукти та рибу. Натомість готують страви з капусти, грибів і свіжого осіннього врожаю.

У народі вірять, що щира молитва перед хрестом дарує міцне здоров'я, зцілює від недуг і захищає родину від лиха на цілий рік уперед.

Є й те, чого на Воздвиження намагаються уникати. Віряни не вирушають у далекі подорожі та не укладають угод, адже нові задуми, за повір'ям, можуть обернутися клопотами. Не варто цього дня сваритися, лихословити й братися за важку фізичну працю — копання городу, рубання дров, шиття чи генеральне прибирання.

Попри заборони, свято залишається нагодою для тихої молитви й родинного тепла. А ще — приводом згадати, що навіть крізь руїни часу можна відшукати те, що тримає віру людей.