Життя бердянців після чотирьох років релокації: від продуктових наборів до сервісного центру

У великій залі запорізького театру, де колись формували черги за гуманітарною допомогою, тепер вирішують зовсім інші питання. Люди приходять сюди, щоб оформити спадщину на майно, що лишилося в окупації, подати заяву до Міжнародного реєстру збитків, отримати консультацію Пенсійного фонду чи знайти психолога.

Із приблизно 40 тисяч мешканців Бердянського району, які виїхали на підконтрольну територію, близько 12,5 тисячі осіли в Запоріжжі. Саме тут працює найбільший гуманітарний хаб райдержадміністрації, що за чотири роки війни перетворився на центр комплексної підтримки переселенців. Його філії також відкрили у Києві та Трускавці, бо саме там оселилося багато людей із Бердянщини.

Керівниця апарату Бердянської РДА Оксана Петренко розповідає, що гуманітарна допомога поступово відійшла на другий план. «Фактично це сервіс: людина приходить в одне місце і отримує весь пакет необхідних послуг», — каже вона. У хабі можна поспілкуватися з юристами, дитячим психологом, вирішити питання виконавчих проваджень. Облаштували й простір для ветеранів, а представники громад консультують щодо місцевих програм підтримки.

Особливо затребуваною останнім часом стала допомога з оформленням заяв до Міжнародного реєстру збитків. Для мешканців окупованих територій це чи не єдиний спосіб зафіксувати втрату доступу до власного житла. Власники квартир у Бердянську не можуть скористатися програмою «єВідновлення», бо комісії не мають доступу до окупованої території. Тож працівники хабу допомагають людям зібрати документи, створити електронний підпис і подати заявку. «Багато хто думає, що сьогодні подав заявку, а завтра отримає кошти. Звичайно, це не так. Але дуже важливо зробити це вже зараз, щоб людина була у майбутній черзі на компенсацію», — пояснює заступник голови РДА Володимир Сенченко.

Найболючішим питанням залишається житло. Оренда у Запоріжжі дорога, державна допомога для багатьох працездатних переселенців уже не виплачується, а кредитні програми підходять не всім. Чимало людей винаймають квартири без офіційних договорів і через це не можуть отримати компенсації. Водночас найзатребуванішою програмою називають житлові ваучери для ветеранів із числа переселенців — сертифікат дозволяє придбати житло на суму до двох мільйонів гривень.

Окрема проблема — кредити на житло, що лишилося в окупації. Люди не можуть користуватися своїми квартирами, але зобов'язання перед банками нікуди не зникли. Посадовці кажуть, що це питання неодноразово порушували перед центральною владою, однак комплексного рішення поки немає.

Попри окупацію, частина дітей Бердянського району продовжує навчатися в українських школах дистанційно. До онлайн-уроків долучаються навіть школярі, які залишаються на тимчасово окупованій території. Для них навіть створили спеціальний проєкт «Тишком», щоб діти могли підключатися до українського навчання. У Запоріжжі на базі Чернігівської громади вже працює освітній простір, де школярі надолужують освітні втрати. Аналогічний простір створюють і для учнів Бердянської громади.

Громади приділяють увагу й позашкільній освіті: діти займаються спортом, музикою та хореографією. Бердянська громада однією з перших долучилася до юнацького руху «Байда», який дозволяє дітям займатися у безпечних місцях. У Приморській та Софіївській громадах працює дитячий простір «Теплі долоньки» з заняттями з англійської та творчості. Школярі також беруть участь у проєкті «Карпатська зміна» та мають змогу відпочивати на заході України й за кордоном.

Тим часом у самому Бердянську умови життя погіршуються. Через підрив Каховської ГЕС окупаційна влада перевела місто на водозабір із села Осипенко, але його запасів і якості недостатньо. Вода подається по годинах, а інколи її немає по кілька днів. Тривають проблеми з електропостачанням, а через паливну кризу виникають перебої з постачанням продуктів. Українського мобільного зв'язку немає, але люди виходять в інтернет через VPN і користуються українськими сервісами.

У Бердянській РДА спростовують міф про відновлення курортного життя на Азовському узбережжі. Бази відпочинку використовують переважно російські військові, а інфраструктура занепадає.

Релоковані громади продовжують працювати, незважаючи на дискусії про доцільність їхнього фінансування. Їхня роль сьогодні — підтримка Збройних сил, ветеранів і переселенців. Вони також документують втрати комунальної власності: захоплені школи, дитсадки, вивезене майно. Ці матеріали можуть стати підставою для репараційних вимог. Лише торік Бердянський район перерахував до обласного оборонного фонду 700 мільйонів гривень.