Melancholydi про пісню «Місто в вогні»: «Це моя правда, це моя особиста історія»

Діана Оганесян — артистка з Донецька, яка працює на стику попу, інді-року та R&B під іменем Melancholydi. Її нова пісня «Місто в вогні» присвячена рідному місту, окупованому з 2014 року.

«Останній тиждень серпня ми завжди святкували — День Незалежності, День шахтаря і, звичайно, День міста Донецьк. У роки окупації ці дати відчувалися болісно. Багато років я оминала цю тему у своїй творчості, та зараз відчуваю, що хочу і мушу говорити, співати, нагадувати про свій Дім», — каже виконавиця.

За її словами, пісня народилася не за письмовим столом, а під час джему в музичному кемпі від «На ЇЇ основі», де зібралися музиканти, з якими вечорами виникали імпровізації. Діана стала до мікрофона і заспівала всю пісню одразу. Пізніше до тексту дописали лише бридж, а решта прийшла сама. Після того вечора кілька колег підходили до неї й радили довести пісню до кінця.

Робота над звучанням виявилася довгою. Артистка пробувала записати «Місто в вогні» з кількома продюсерами, яких поважає, але щоразу не знаходила тієї формули, якою хотіла почути пісню. Одна зі спроб була з Настею Околицею: аранжування вийшло чудовим, проте фінальним його не залишили — аж доки не знайшли нинішнє звучання.

На запитання, чи не був багаторічний відхід від теми внутрішнім блоком болю, Діана відповідає ствердно. За її словами, ступінь травми та втрати усвідомили не одразу, і біль наздогнав багатьох значно пізніше. Вона також пригадує, що одного разу почула від сесійного музиканта, якого запрошувала долучитися, що пісня нібито достатньо спекулятивна. «Я довіряю своєму слухачу і прошу вас самим зробити висновки. Та від себе скажу, що це моя правда, це моя особиста історія. Нічого тут не придумано і мені немає чого соромитись. Я вважаю, що говорити про Донеччину, нагадувати про неї та давати якусь надію дуже важливо і дуже потрібно», — наголошує артистка.

Донецьк для неї — насамперед велика втрата. Діана згадує моменти, коли друзі поверталися додому на вихідні, а вона такої можливості не мала і не знає, чи матиме колись. Водночас зв'язок із містом вона не втрачає. «Я чекаю на момент, коли повернуся додому, вийду в свій сад, наллю собі кави й посиджу під своєю черешнею. Це моя найбільша мрія», — ділиться співрозмовниця.

Найцінніше у спогадах про рідне місто вона описує не географічно, а через відчуття безпеки — те, що супроводжувало її в юності, коли здавалося, що все життя попереду. Окремо артистка говорить про «точку нуль» — місце, куди можна повернутися в будь-який момент, коли щось не вдалося. За її словами, люди з окупованих територій такої точки не мають.

Замість відвідин Донецька Діана збирає дім із речей і людей. За нею з квартири в квартиру, з країни в країну подорожують важливі для неї артефакти, серед яких і різні «щасливі квитки». Тепло її прийняли Київ та Одеса, хоча в Одесі згодом стало занадто важко жити й довелося переїхати до Києва.

Про страх, що Донецьк витіснить інше місто, артистка каже, що така доля може спіткати будь-кого — не лише людей з окупованих територій, а й тих, хто в еміграції. Картати себе за це не варто: хтось в інших обставинах знайшов себе в іншій країні, і це нормально. Головне, на її думку, не втратити себе і пам'ятати, хто ти поза обставинами, а також створювати нові прив'язки до місця — хай навіть через улюблену кав'ярню та знайомство з баристою.

Ілюструє це і історія з чайником. На початку 2022 року подруги подарували Діані модний чайник, але вже за тиждень вона вирушила в подорожі й за кордоном застала початок повномасштабної війни. Чайник спакували разом з речами, і він пролежав у коробці понад рік, а потім ще рік і ще якийсь час — артистка чекала моменту, коли справді почуватиметься як удома. Це сталося на початку 2026 року, коли вона знову переїхала до Києва: розпакувала чайник, поставила на кухні й нарешті відчула, що вона вдома. «Тож іноді це просто чайник, але не забувайте, що життя відбувається зараз, і час просто минає. Треба дістати той чайник уже і жити це життя», — підсумовує Melancholydi.