Рішення Гарольда в Римі могло коштувати йому корони

Доля Англії та результат нормандського завоювання 1066 року могли бути визначені не лише на полі бою під Гастінгсом, а й за понад 1500 кілометрів від нього — у Римі. До такого висновку дійшов професор середньовічної історії та літератури з Університету Східної Англії Том Ліценс.

У своїй книзі «Гарольд: Король-воїн», виданій Yale University Press, дослідник спирається на раніше непомічені фрагменти втраченого папського листа, які збереглися у канонічних збірках Ватикану. У 1060-х роках західне християнство переживало великий розкол: у Римі за владу змагалися два конкуренти — Папа Олександр II та єпископ Кадал із Парми, відомий як антипапа Гонорій II. Останній мав потужну підтримку з боку Священної Римської імперії та низки північноєвропейських країн.

Дослідивши тексти уривків, історик дійшов висновку, що після сходження на престол у січні 1066 року король Гарольд міг підтримати саме фракцію Гонорія II. Це рішення викликало обурення Олександра II, який у своїх подальших листах звинувачував англійців у зраді та відході від «шляху істини» під впливом сатанинської гордині.

Традиційно вважалося, що Папа Римський благословив вторгнення Вільгельма Завойовника через династичну суперечку та порушення Гарольдом клятви. Проте нові дані показують, що Ватикан мав власні політичні мотиви. Підтримка Англією суперника Олександра II дала папі підстави надати норманському вторгненню статус легітимної «справедливої війни» проти єретиків.

Британські науковці, зокрема представники Кембриджського університету, вже назвали це дослідження вагомим внеском в історіографію. Воно доводить, що події 1066 року були не просто локальним династичним конфліктом між англійцями та норманнами, а частиною масштабної геополітичної боротьби, яка охопила всі провідні центри влади середньовічної Європи.