Хто насправді відкрив Америку: від вікінгів до полінезійців

Звична шкільна теза про Христофора Колумба, який у 1492 році «відкрив» Америку, давно не витримує критики. Історія континенту значно багатша, ніж один герой і одна дата.

Перший задокументований європейський слід у Північній Америці залишили вікінги. На острові Ньюфаундленд, що нині належить Канаді, археологи виявили поселення L’Anse aux Meadows. Це споруди з дерев’яним каркасом і дерновими стінами, характерні для Гренландії та Ісландії часів вікінгів. Вчені вважають, що поселення заснував скандинавський мореплавець Лейф Еріксон, син Еріка Рудого, близько 1000 року — за п’ять століть до експедиції Колумба. У 1960 році норвезькі дослідники Хельге та Анна Стіне Інгстад натрапили на цей об’єкт.

Однак перебування вікінгів у Північній Америці було коротким і непростим. Вони не заснували постійної колонії та не залишили тривалого спадку, тому їхнє «відкриття» більше схоже на тимчасовий візит, ніж на відкриття у звичному сенсі.

Історія Америки починається набагато раніше. Корінні народи населяли континент задовго до будь-яких зовнішніх контактів. Люди мігрували з Азії через Берінгію, що сполучала Сибір із Аляскою, між 30 і 11 тисячами років тому. Це були не одна хвиля, а кілька етапів переселення.

Полінезійці, відомі своїми далекими морськими подорожами та навігацією за зірками, могли мати контакти з Америкою. Одна з найцікавіших дискусій стосується солодкої картоплі — рослини, що походить із Південної Америки, але відома й у Полінезії. Індіанці кечуа та острівні аборигени називали її однаковим словом — «кумара». Але дослідження ДНК рослини показало, що тихоокеанський батат відокремився від американського предка понад 110 тисяч років тому, коли людей у Полінезії ще не було. Тож, ймовірно, дике насіння принесли океанські течії або птахи, а пізніше полінезійці зустрілися з індіанцями й обмінялися не лише назвами.

Схожа історія з курями. Колись давня куряча ДНК стала аргументом на користь доколумбових контактів між Полінезією та Південною Америкою. Але пізніші дослідження показали, що курей перенесли з Мікронезії лише до Рапа-Нуї, а не далі до американського материка.

Сучасна наука обережна у формулюваннях. Замість «відкрив Америку» історики кажуть про «перший зафіксований європейський контакт» або «ранні транстихоокеанські взаємодії». Це не гра в слова, а спроба уникнути міфу про героїчний нульовий момент.

Америка не була порожньою землею, що чекала на відкривача. Тут існували тисячі спільнот, держав, мов і торгових шляхів. Вікінги — перші задокументовані європейці на північноамериканській землі, полінезійці — цивілізація, що, ймовірно, мала контакти з континентом, а корінні народи — справжні господарі цієї історії. Відповідь на питання, хто відкрив Америку, — це не одне ім’я, а багато зустрічей, рухів і довгий людський слід.