Як імперські пам'ятники витісняли українську історію
Радянська влада століттями заповнювала українські міста монументами Пушкіну та Леніну, щоб нав'язати відчуття другорядності української культури. Сьогодні демонтаж цих символів — не просто знесення, а повернення власної ідентичності.
Українські площі десятиліттями прикрашали пам'ятники Петру I, Катерині II та Леніну. Це не було випадковим — так радянська імперія маркувала територію, щоденно нагадуючи українцям про нібито провідну роль російської культури. Монументи Пушкіну та Булгакову слугували візуальними знаками імперської присутності, а українську спадщину зводили до фольклору — вишиванки, шароварів та борщу.
Одночасно з насадженням чужих культів історіографія викривляла або знищувала власних героїв. Козацьких гетьманів, зокрема Івана Мазепу, та борців за незалежність XX століття оголошували «зрадниками» за спроби вирватися з-під московського протекторату, «екстремістами» — за відстоювання державності, «маргіналами» — за небажання асимілюватися. Справжні сторінки звитяги зникали з підручників, поступаючись місцем міфам про «братні народи».
Особливо жорстоко репресували тих, чия свідомість загрожувала імперії. Поета Василя Стуса забороняли, засуджували до таборів і довели до смерті в ув'язненні. Театрального режисера Леся Курбаса разом із цілим поколінням «Розстріляного відродження» розстріляли в Сандармоху. Шістдесятників Василя Симоненка та Аллу Горську побили та вбили за правозахисну діяльність. Письменника Миколу Хвильового, який закликав «Геть від Москви! Даєш психологічну Європу!», довели до самогубства, а його твори заборонили на десятиліття. Система боялася українського слова та самосвідомості.
Але страх зникає, а з ним падають і монументи. Перший рішучий крок зробили в Тернополі 8 серпня 1990 року, коли народний порив зламав радянський спокій. Кульмінацією став 2014 рік — масовий «Ленінопад» охопив усю країну. Сьогодні деколонізація та дерусифікація — це не просто знесення пам'ятників чи перейменування вулиць. Це глибинне очищення культурного поля від нав'язаних стереотипів і повернення до власної ідентичності, заснованої на правді.
