«Ви подарували мені місто»: як херсонська бібліотекарка Наталя Шальнова береже пам'ять про рідний Херсон

Наталя Шальнова — завідувачка бібліотеки ліцею №6 і екскурсоводка-експертка Українського культурного фонду. Разом з учнями вона створила віртуальну екскурсію, де за однією світлиною можна дізнатися про історію Херсона. Ця робота перемогла на міському краєзнавчому конкурсі.

Розповідати про місто дітям, які вже п'ять років живуть поза ним, — окрема місія. «Діти, які вже п'ять років не в місті, особливо ті маленькі першачки, які у 2021 році прийшли в перший клас, майже не пам'ятають його. І тому завдання — розповідати їм, що їхнє місто завжди було як фенікс. Приходила Перша світова війна, нищила, а місто піднімалось. Приходили комуністи, оголосили «червоний терор» і повбивали людей, які несли історію міста та українську культуру, але й тоді воно піднімалось, як і після Другої світової війни», — говорить Наталя.

Пані Наталя не лише розповідає, а й збирає. Вона береже книги, врятовані з пошкодженої російськими обстрілами шкільної бібліотеки, і шукає нові видання для поповнення фонду. Полює за ними на «блошиному ринку». «Він дуже-дуже маленький, але так сталось, що в минулому році мені пощастило, і я купила книгу Олега Лиховида «Джарилгацька затока» 2008 року. Ви собі не уявляєте, яка це радість тиха, коли ти тримаєш в руках, може, не нову книжку, але в ній стільки інформації, яка потрібна краєзнавцю», — поділилась вона.

Все почалося у 2012 році з Дня Європи. Тоді Центр європейської інформації при обласній науковій бібліотеці імені Олеся Гончара приймав гостей з усієї України, і треба було презентувати місто. За два роки з'явився проєкт екскурсій «Міфи та бувальщини міста «Річкової зірки»». «Завдяки Сергію Дяченку і Дементію Білому ми створили свою першу екскурсію, а потім почались інші екскурсії, почались «Європейці в Таврії», і якось це все плавно, буквально за два роки переросло у таку професійну діяльність. Всі — гіди Херсона, у всіх були дуже великі напрацювання, свої екскурсії. Ми могли вести по одній тій самій вулиці, але розповідати зовсім різні історії, про зовсім інших людей», — згадує вона.

У травні 2022 року, під час окупації міста російською армією, Наталя наважилась провести дві екскурсії «старим містом». Одна з них припала на День Європи. «Це екскурсії «Європейці в Таврії», «Салют націй». Найсмішніше, що до нас жодного разу ніхто не підійшов і нічого не запитав, тобто місто було пусте. А далі була ще одна екскурсія, в мене зараз мурашки, тому що це були випускники ліцею. Одна з мам звернулась до мене з проханням провести для них екскурсію на день народження сина, щоб діти хоча б трошки дізнались про місто. І я повела їх, розповіла про навчальні заклади, про європейців у Таврії. І оцей хлопчик, в якого був день народження, підійшов до мене і сказав: «Ви подарували мені місто. Я знаю тепер, навіщо повертатись»», — розповіла жінка.

Сьогодні прогулянки містом неможливі, тож Наталя знаходить нові форми роботи. Вона збирає кулінарні рецепти місцевої кухні й координує міжнародну програму «Slow Food». Все почалося з ініціативи громадської організації «Дорога смаку та вина», яку очолює Юрій Палічев, та проєкту «Спробуй Таврію на смак». Після звільнення Херсона у листопаді 2022-го коаліція громадських організацій зі збереження культурної спадщини започаткувала новий проєкт — «Сад Володимира Симиренка». У 30-х роках XX століття селекціонер був засуджений радянською владою і перебував у Херсонській виправній колонії, розповідає краєзнавиця.

«Документально підтверджено, що Володимир Симиренко провів у Херсоні ці роки, у нього тут була родина. Коли звільнили Херсон, молодь виїхала, а де було старше покоління до війни? На дачах всі були. Ми ж херсонці, нам дай шматок землі — і ми тут же все засадимо. Тому виник такий проєкт. Нас підтримали херсонці, спонсори і ми стали давати саджанці людям, які хотіли біля свого будинку розбити якусь садову діляночку. Спочатку це були яблука, потім груші, тепер вже — троянди. Так тема саду Володимира Симиренка вийшла за межі лише саду», — сказала жінка.

До Дня міста бібліотекарка готує для студентів дві лекції: про перейменування вулиць у 2024 році та про імена українських письменників у топоніміці. Вона переконана, що зберігати пам'ять про Херсон необхідно, адже невідомо, яким місто буде після війни.

«Я ж «кіндійська», я виросла на вулиці біля Антонівського мосту. Для мене дуже важливо зберегти топоніми, фотографії, цю пам'ять. Я чекаю на туристичний сезон. Я знову хочу ходити з дітьми по вулицях рідного міста, я дуже хочу, щоб місто жило. Я дуже-дуже на це сподіваюсь, я так хочу. І так буде, от повірте мені. Буде саме так», — каже Наталя.