Вісім років разом: історія кінолога Івана Срібного та вівчарки Таміра

Служба на кордоні — це щоденні виклики, але водночас і міцна дружба, яка часом триває роками. Історія прикордонника Івана Срібного та його службового собаки Таміра — приклад того, як взаємна довіра допомагає долати найскладніші випробування.

Однієї ночі під час патрулювання Іван помітив, що Тамір раптом насторожився. Прикордонник перевірив місце, на яке вказував чотирилапий напарник, і знайшов сховані човен та велику партію тютюнових виробів. Це був один із багатьох випадків, коли їхня злагоджена робота допомогла виявити спробу незаконного переміщення товарів через кордон.

Іван Срібний прийшов на службу у 2019 році. Йому було 19, він навчався на ветеринара й вирішив спробувати себе в кінології. Після підготовки та практики у Волинському прикордонному загоні він розпочав службу, де зустрів Таміра — шестимісячну вівчарку, яка спершу боялася гучних звуків, транспорту і незнайомого оточення.

«Перші три місяці ми працювали над простими командами та довірою. Лише потім перейшли до складніших завдань. За сім-вісім місяців Тамір став одним із найкращих службових собак підрозділу», — згадує Іван.

Разом вони виходили в патрулі, реагували на спроби порушення кордону та працювали в умовах, коли важили увага до деталей і довіра одне до одного. Тамір міг узяти слід навіть через 16–20 годин.

У 2021 році Іван із чотирилапим побратимом пройшли Хрещатиком під час параду до Дня Незалежності України. Згодом кінолог переміг у змаганнях свого загону і представляв підрозділ на чемпіонаті Західного регіонального управління ДПСУ.

Після початку повномасштабного вторгнення Іван просив направити його на схід. Водночас його досвід був потрібен у підрозділі, тож він продовжив службу на кордоні, зокрема два місяці виконував завдання на ділянці кордону з Білоруссю.

Згодом загострилася давня травма коліна. Майже в той самий період Іван пережив і важку втрату: після тяжкої хвороби пішов із життя Тамір. Вони прослужили пліч-о-пліч майже вісім років.

Нині прикордонник проходить реабілітацію у відомчому санаторії ДПСУ. Навіть там поруч із ним з'явився новий чотирилапий приятель — місцевий пес Вовк, який навідується до Івана щодня.

«Попереду ще тривале відновлення. Але найбільше хочу повернутися до побратимів і продовжити службу», — говорить прикордонник.

Історія Івана та Таміра — це розповідь про довіру, яка будується місяцями спільної роботи, і про силу, що допомагає рухатися далі навіть після втрати. Попереду в прикордонника — відновлення, але він не втрачає надії повернутися до побратимів.