Січеники чи котлети: як Ольга Франко називала улюблену страву

Кулінарні традиції України багаті на смаколики, і навіть назви страв зберігають у собі пам'ять про минуле. Борщ уже визнано нематеріальною культурною спадщиною ЮНЕСКО, але й інші страви мають не менш захопливі історії. Одна з них — про звичну для всіх котлету, яку наші прабабусі готували зовсім під іншою назвою.

Слово "котлета" міцно увійшло в українську мову і зафіксоване в багатьох словниках. Проте мало хто замислюється, що воно прийшло до нас із Франції. Французьке côtelette означало "реберце" або "відбивну на реберній кістці". Тобто спочатку котлетою називали саме шматок м'яса з кісточкою, а не той виріб із фаршу, який ми звикли бачити на своїх тарілках.

Якщо зазирнути до українських кулінарних книг початку минулого століття, зокрема до праці Ольги Франко "1-ша українська загально-практична кухня", можна побачити, що ця страва називалася "січеники". Така назва походить від дієслова "сікти", тобто дрібно рубати. У ті часи м'ясорубки ще не були поширені, тому м'ясо готували саме так — сікли ножем на маленькі шматочки.

Отже, історично це були дві різні страви: котлета — європейський шматок м'яса на кісточці, а січеники — традиційна українська страва з посіченого м'яса, риби чи овочів. Згодом значення слова "котлета" розширилося і поступово витіснило "січеники" з ужитку. Тепер ми називаємо котлетами саме ті вироби з фаршу, які колись називали січениками, а шматок м'яса на реберній кістці знаємо як каре.

Сьогодні обидва слова вважаються нормативними, але здебільшого позначають одну й ту саму страву. Якщо ж хочеться збагатити своє мовлення питомою українською лексикою, варто частіше згадувати саме "січеники" — так ми віддаємо шану традиціям і пам'яті про те, як готували наші предки.