Командир «Крук» із волинської «Сталевої Сотки»: історія офіцера, який зустрів вторгнення на Запоріжжі

Василь родом з Івано-Франківщини, йому 32 роки. Позивний «Крук» він отримав ще під час строкової служби у лавах Національної гвардії України, яка тривала з 2013 по 2015 рік. Відтоді за плечима у чоловіка — роки служби, бойовий досвід і сотні ситуацій, де рішення доводилося ухвалювати швидко.

У вересні 2021 року, після завершення навчання, Василь підписав контракт із Збройними силами України. Першим його підрозділом стала 128 окрема гірсько-штурмова бригада. Повномасштабне російське вторгнення він зустрів на Запорізькому напрямку. Відтоді — фронт, бойові завдання, люди поруч і постійне навчання.

Сьогодні Василь — молодший лейтенант, командир механізованого взводу у 2 механізованому батальйоні 100 окремої механізованої бригади. До підрозділу він приєднався у жовтні 2025 року.

«Найважливіше – це люди. Якщо твій підрозділ злагоджений, якщо хлопці довіряють один одному і командиру – тоді можна виконувати завдання», – переконаний боєць.

Василь виходить на позиції разом зі своїми військовослужбовцями. Каже, що власний досвід потрібно не просто зберігати, а передавати тим, хто поруч.

«На війні немає дрібниць. Твої вміння та навички у потрібний момент можуть врятувати чиєсь життя», – стверджує «Крук».

Але поза військовою формою, званням і позивним «Крук» – звичайна людина, у якої є родина. Найбільше його чекають мама та дружина. Війна навчила його цінувати прості речі: розмову з близькими, тишу, звичайний день без обстрілів, можливість просто бути вдома. І саме про дім Василь думає, коли говорить про майбутнє після війни.