П'ять найдавніших міст Хмельниччини: від часів Русі до магдебурзького права

Подорож Хмельниччиною — це нагода побачити не просто гарні краєвиди, а справжні свідчення давнини. Старовинні мури, храми й палаци тут розповідають історію, яка починалася ще за княжих часів. П'ять міст області мають особливий вік — і кожне з них зберегло власний характер.

Найдавнішим серед них вважається Полонне. Його історію традиційно ведуть від 996 року: тоді, за князя Володимира Великого, місто увійшло до володінь Десятинної церкви. Археологи підтвердили, що на території сучасного Полонного існувало укріплене городище X–XIII століть — близько 8,2 гектара, природно захищених водами Хомори. У 1169 році місто пережило напад половців, і Лаврентіївський літопис згадує його як укріплений населений пункт, який ворогові не вдалося захопити.

Городок уперше згадується письмово у 1362 році — тоді литовські князі встановили контроль над Поділлям після перемоги над татарами біля Синіх Вод. У різні часи місто мало назви Бедрихів Городок, Грудек та Новодвір.

Кам'янець-Подільський — одне з найвідоміших історичних міст України. Саме 1374 роком датується грамота, яка стала першим етапом на шляху до запровадження в місті магдебурзького права. За свою історію місто побувало під владою різних держав, і кожна залишила свій слід — храми, фортифікації, архітектуру. Головна перлина Кам'янця — фортеця та Старе місто, які буквально переносять у минуле.

Ізяслав, який у минулому називався Заславом, уперше письмово згадується 18 грудня 1390 року. Ця згадка походить із правового акта, яким підтверджувалося володіння містом князя Федора Острозького. Ізяслав утворився зі Старого та Нового Заслава, і тривалий час був пов'язаний із князівськими родами Острозьких, Заславських та Сангушків.

Завершує перелік Дунаївці, перша письмова згадка про які датується 1403 роком. Тодішнє поселення вже було чималим — 72 господарства, а в документах фігурувало також під назвою Дунайгород. Справжній розквіт припав на пізніші століття: у 1592 році поселення отримало магдебурзьке право, а згодом тут активно розвивалися ремесла та торгівля. Цікаво, що назва «Дунаївці» не пов'язана безпосередньо з річкою Дунай, адже місто розташоване далеко від неї. Існує щонайменше три версії походження назви. За однією з них, слово «дунай» походить від давнього кореня, що означав «вода» або «річка»; таку назву могли дати через місцеві водойми та річку Тернаву. Інша версія пов'язує назву з прізвищем Дунай, яке могли мати учасники дунайських походів. Є й припущення, що поселення назвали переселенці на честь Дунаєва чи Дунаївки — населених пунктів, звідки вони могли походити.

За кожною з цих п'яти назв — не лише дата в літописі чи грамоті, а й люди, які будували мури, оборонялися від нападів і облаштовували міста. Саме тому старі фортеці, храми й палаци Хмельниччини й досі варті того, щоб їх побачити.