Крафтовий бізнес Причорномор'я: історії людей, які не зупинились

Яскравий ярмарок крафтових виробників Причорномор'я «Tiligul Connect 2026» відбувся на Миколаївщині, на березі Тилігульського лиману. Це місце стало одним із небагатьох на території області, де можна відпочити біля води, адже традиційні пляжі на узбережжі Чорного моря закриті через безпеку. Сюди, до села Українка, приїхали підприємці, представники влади та міжнародних партнерів, щоб показати унікальну продукцію та обговорити майбутнє економіки регіону.

В.о. начальника Миколаївської ОВА Георгій Решетілов наголосив: «Ми прифронтовий регіон і повинні зважати на безпековий складник. Але війна не має ставити на паузу життя і розвиток області». Він зазначив, що з 2022 року на Миколаївщину повернулося або переїхало 1175 підприємців, а ярмарок є можливістю побачити, чим живе крафтовий сектор: виноробство, гастрономія, туризм, локальний дизайн.

Серед учасників — Лідія Дащенко з Нової Одеси, яка три роки тому втратила роботу в морському порту і почала вирощувати лаванду. Тепер у неї 35 соток землі та понад 4,5 тисячі кущів. «Коли вона цвіте, до нас приїздять туристи: фотографуються, відпочивають, беруть участь у майстер-класах», — розповідає жінка. Вона виготовляє аромасвічки, мило, спреї та навіть лавандову каву, а допомагають їй три сестри. Виробництво поки що домашнє, але підприємиця планує розширюватися.

Анна Кіріченко, керівниця служби управління продажу хлібопекарського підприємства, зізнається: обсяги виробництва скоротилися, бо частина ринку на Херсонщині окупована. Досі хліб возять у Херсон, але нещодавно ворожий дрон поцілив по автомобілю, водій загинув. Тепер погодився їздити лише один водій. Анна каже: «Ми переважаємо за якістю і помірними цінами. У нас усе натуральне, без хімії».

Яків Федосов із села Степова Долина представляє сімейну пасіку. Він нещодавно захистив дисертацію та здобув ступінь доктора філософії з аграрних наук. На початку вторгнення їхній будинок зруйнували, але родина повернулася. «Бджоли можуть збирати мед навіть із замінованих полів. У цьому є певний символізм — ми, як і бджоли, далі займаємося своєю справою попри всі виклики», — ділиться чоловік. Окрім класичних видів, він виготовляє фітомед — витриманий на м'яті, лаванді, полину чи перці халапеньйо.

Марина Гавловська з Кривоозерської громади володіє пекарнею, де щодня виготовляють майже 300 оригінальних 3D-десертів. Під час війни сюди переїхало багато переселенців, які оцінили продукцію. «Мрію проводити майстер-класи і передавати свою кондитерську майстерність іншим», — каже жінка.

Майстриня Анна Гайдай вишиває сорочки на замовлення, враховуючи походження та характер людини. Дослідженнями вона зайнялася з початку повномасштабної війни. «На теренах Миколаївщини не було ніякого "дикого поля", як нам це намагаються нав'язати росіяни: і вишиванки, і кораблебудування були тут ще за часів козацтва», — наголошує вона. Зараз у Анни черга на вісім років наперед, вона навіть сама виготовляє керамічні ґудзики.

Психологиня Альона Бутова після втрати приміщення через ракетний удар створила простір для психоемоційного розвантаження. Тут практикують малювання вином та «адреналінове малювання» — можливість буквально кидатися фарбами. Це допомагає і дітям, які сумують за батьками, і дорослим.

Під час ярмарку підписали меморандум про створення крафтового кластера «Mykolaiv Origin». Його мета — сформувати впізнаваний бренд Миколаївщини та сприяти розвитку локального виробництва й туризму. Як зазначив керівник офісу посольства Данії Якоб Торрільд Хансен, коли війна закінчиться, до України приїде багато туристів, тому вже зараз варто готуватися, щоб запропонувати їм відповідний рівень послуг.