Морпіх із Херсонщини повернувся на службу після трьох місяців СЗЧ

Артем із Херсонщини після народження сина не повернувся вчасно до частини й три місяці провів удома. Згодом він вирішив продовжити службу — в іншому підрозділі, ближче до родини.
Історія Артема почалася 2018 року, коли після навчання він підписав контракт і став гранатометником у морській піхоті. За три роки, коли контракт завершився, чоловік звільнився, але за півтора місяця розпочалося повномасштабне вторгнення, і 23-річний військовий повернувся до лав ЗСУ.
«Я взагалі сподівався, що це надовго не затягнеться. Думав, півроку — максимум. Колектив був гарний. Щоправда, більшість з них вже нема серед живих», — згадує Артем.
До СЗЧ він служив на Донецькому напрямку. Спочатку мотивація була сильною, але згодом накопичилася втома. Чоловік каже, що не погоджувався з деякими рішеннями командування: «Не люблю несправедливість, зверхнє ставлення до людей. Це дуже демотивує».
Коли в другому шлюбі народився син, Артем отримав 15 діб відпустки за сімейними обставинами. Після її завершення до частини не повернувся. «Молода сім'я, маленька дитина — треба допомогти. А по-доброму „домовитись“ не вийшло. Одразу рапорти і все таке. Для себе зробив висновок: значить, піду таким шляхом. Я про це не жалкував», — розповідає військовий.
Попри це, Артем від початку планував повернутися на службу. Знайомий допоміг оформити документи, і чоловік продовжив службу в іншому підрозділі 32-ї окремої артилерійської бригади — на Херсонщині, ближче до дому. Він не знав про спрощений механізм повернення, але запевняє, що це не вплинуло б на його рішення.
«Лояльно прийняли, оформили. Хороші хлопці, поможуть і підтримають», — каже Артем. Після повернення він не зіткнувся з осудом, а психологи підрозділу допомагали йому відновитися через тести та анкетування. «З побратимами, з якими служив, і досі в гарних стосунках. Ніякої образи немає — всі розуміють, які обставини бувають у житті».
На думку Артема, зменшити кількість випадків СЗЧ могли б людяне ставлення в підрозділі, готовність командирів шукати рішення у складних життєвих ситуаціях, регулярні ротації та зрозуміла система виплат. «Людина, яка 24/7 ризикує життям, не може отримувати зарплату як охоронець супермаркету», — наголошує він.
Окремої уваги, вважає військовий, потребують ті, хто служить від початку повномасштабного вторгнення і виснажився фізично та емоційно. Тривала служба без достатнього відновлення, за його словами, може підштовхувати до самовільного залишення частини.
Читайте також
Ще в розділі «Історія»
- 75 донацій за три роки: історія буковинця, який регулярно здає кров
- Маліновський дебютував за Трабзонспор і став восьмим українцем в історії клубу
- Синевирська Поляна: як гірське село розвиває туризм попри війну
- Квас із бузини з Полтавщини: жива традиція, що стала культурною спадщиною
- Миронів день: історія святого, традиції та прикмети 17 серпня







