С СпадокУкраїна: суспільство та історія

Морпіх із Херсонщини повернувся на службу після трьох місяців СЗЧ

·775 слівредакція
Морпіх із Херсонщини повернувся на службу після трьох місяців СЗЧ

Артем із Херсонщини після народження сина не повернувся вчасно до частини й три місяці провів удома. Згодом він вирішив продовжити службу — в іншому підрозділі, ближче до родини.

Історія Артема почалася 2018 року, коли після навчання він підписав контракт і став гранатометником у морській піхоті. За три роки, коли контракт завершився, чоловік звільнився, але за півтора місяця розпочалося повномасштабне вторгнення, і 23-річний військовий повернувся до лав ЗСУ.

«Я взагалі сподівався, що це надовго не затягнеться. Думав, півроку — максимум. Колектив був гарний. Щоправда, більшість з них вже нема серед живих», — згадує Артем.

До СЗЧ він служив на Донецькому напрямку. Спочатку мотивація була сильною, але згодом накопичилася втома. Чоловік каже, що не погоджувався з деякими рішеннями командування: «Не люблю несправедливість, зверхнє ставлення до людей. Це дуже демотивує».

Коли в другому шлюбі народився син, Артем отримав 15 діб відпустки за сімейними обставинами. Після її завершення до частини не повернувся. «Молода сім'я, маленька дитина — треба допомогти. А по-доброму „домовитись“ не вийшло. Одразу рапорти і все таке. Для себе зробив висновок: значить, піду таким шляхом. Я про це не жалкував», — розповідає військовий.

Попри це, Артем від початку планував повернутися на службу. Знайомий допоміг оформити документи, і чоловік продовжив службу в іншому підрозділі 32-ї окремої артилерійської бригади — на Херсонщині, ближче до дому. Він не знав про спрощений механізм повернення, але запевняє, що це не вплинуло б на його рішення.

«Лояльно прийняли, оформили. Хороші хлопці, поможуть і підтримають», — каже Артем. Після повернення він не зіткнувся з осудом, а психологи підрозділу допомагали йому відновитися через тести та анкетування. «З побратимами, з якими служив, і досі в гарних стосунках. Ніякої образи немає — всі розуміють, які обставини бувають у житті».

На думку Артема, зменшити кількість випадків СЗЧ могли б людяне ставлення в підрозділі, готовність командирів шукати рішення у складних життєвих ситуаціях, регулярні ротації та зрозуміла система виплат. «Людина, яка 24/7 ризикує життям, не може отримувати зарплату як охоронець супермаркету», — наголошує він.

Окремої уваги, вважає військовий, потребують ті, хто служить від початку повномасштабного вторгнення і виснажився фізично та емоційно. Тривала служба без достатнього відновлення, за його словами, може підштовхувати до самовільного залишення частини.

Читайте також