Польська драма про Катинь отримала українське фінансування

Українське Держкіно профінансувало польський фільм «Санаторій Горького. Поєдинок» на суму понад 18,8 мільйона гривень. Стрічку подали на конкурс «про історію України» та офіційно назвали національним ігровим повнометражним фільмом. Однак сама картина розповідає про польських офіцерів у радянському полоні напередодні Катинської трагедії, і в ній немає українських героїв чи окремої вітчизняної історичної лінії.

Цю невідповідність помітили експерти під час першого етапу оцінювання. Двоє із семи фахівців вказали, що конфлікт фільму не стосується українських історичних постатей, а один додав, що тема не є нагальною для сучасного суспільства. Втім, решта експертів підтримали проєкт, аргументуючи це спільністю загрози: радянська Росія знищувала польську еліту тими ж методами, якими сьогодні намагається знищити українську суб’єктність.

Незважаючи на суперечки, «Санаторій Горького. Поєдинок» посів перше місце у своїй категорії. На першому етапі він отримав 12,14 бала, а після другого його рейтинг зріс до 13,71 бала. В одному з висновків стрічці навіть пророкували статус «визначної віхи» польського та світового кіно.

Ще одним дискусійним моментом став статус «національного фільму». За українським законодавством, національним вважається фільм, який повністю або частково створений в Україні, а його основна версія має бути українською чи кримськотатарською мовою. У заявці мовою оригіналу вказано польську. У листопаді 2025 року компанія Solar Media просила Раду дозволити використання інших мов у межах граничних 10%, але остаточне рішення з цього питання в оприлюднених документах не знайшли.

Як зазначає автор матеріалу Петро Катеринич, проблема не в підтримці самого фільму, а в нечіткості умов конкурсу. Якщо будь-яку розповідь про злочини Радянського Союзу автоматично зараховувати до історії України, то польська, чеська, угорська чи грузинська національна пам’ять зможе пройти тим самим маршрутом лише за наявності спільного агресора. На думку Катеринича, держава могла б створити окремий напрям для міжнародних історичних копродукцій про тоталітаризм або спільну пам’ять, щоб не втискати польську історію в категорію, яка обіцяє глядачеві історію України.