Принжова гора на Рівненщині: неприступна фортеця, що пам’ятає тисячоліття

Неподалік сіл Дюксин та Жобрин, що на Рівненщині, розташована одна з найцікавіших, але маловідомих археологічних пам’яток Погориння — Дюксинське городище, яке місцеві називають Принжовою горою. Цей природно-укріплений пагорб зберігає культурні пласти кількох епох і є мовчазним свідком тисячолітнього розвитку людської цивілізації на берегах Горині.

Принжова гора розташована приблизно за пів кілометра на південний захід від Дюксина, в урочищі Закота. Навпроти — урочище Застав, де також є археологічна пам’ятка місцевого значення. Пагорб має овальну форму, його довжина — близько 60 метрів, ширина коливається від 15 до 35 метрів, а загальна площа сягає 0,17 гектара. Майданчик підноситься над заплавою на 10–12 метрів, а з трьох боків схили настільки круті, що, за припущеннями дослідників, у давнину їх додатково обробляли — ескарпували, перетворюючи останець на справжню природну фортецю.

Розташування городища — прямо навпроти місця, де річка Стубла впадає в Горинь — робило його стратегічним вузлом. Тут контролювали як річковий рух, так і сухопутні броди та переправи. У VIII–XI століттях об’єкт слугував укріпленим митним пунктом, де збирали мито з торгових караванів, а також осередком місцевої адміністрації чи військової варти. Невелика площа свідчить: це було не місто, а радше феодальний замок, військово-митний пост або тимчасове сховище для навколишніх жителів у разі небезпеки.

До наукового обігу пам’ятка потрапила у 1960-х роках, коли її вперше зафіксували та внесли до реєстру археологічних пам’яток Рівненщини. У 1987 році археолог Сергій Терський обстежив городище, зібрав перший підйомний матеріал і зафіксував точні топографічні дані. А в 2007 році дослідники Богдан Прищепа та Віктор Чекурков провели комплексне обстеження, уточнивши хронологічні межі використання території.

Під час наукових розвідок на пагорбі виявили потужний культурний шар завтовшки 75–85 сантиметрів. Знахідки свідчать, що люди жили тут у різні епохи: у IV–III тисячоліттях до нашої ери — пізньотрипільська культура, у I тисячолітті до н. е. — милоградська культура, що заселяла Полісся та Північне Поділля, а найактивніше — у VIII–XI століттях, коли тут функціонувало городище. Археологи знайшли чимало уламків ранньослов’янського ліпного посуду та гончарних горщиків IX–X століть.

Сьогодні Принжова гора потерпає від двох загроз. По-перше, через припинення традиційного косіння сіна в заплаві Горині підніжжя та схили пагорба заростають чагарниками, що ускладнює підхід до пам’ятки та змінює її вигляд. По-друге, об’єкт став популярним серед «чорних археологів»: безсистемні розкопки з металошукачами нищать культурний шар і назавжди стирають науковий контекст знахідок.

Дюксинське городище на Принжовій горі — унікальний свідок формування торгових шляхів та оборонних систем Погориння. Зберегти цю пам’ятку — важливе завдання для громади Дюксина, адже вона є не лише елементом природного ландшафту, а й важливою ланкою культурної спадщини всієї України.