Шаварш Карапетян: як чемпіон світу витягнув людей із тролейбуса, що затонув

Того дня спортсмен вийшов на звичайну пробіжку поблизу місцевого водосховища. Він не планував нічого героїчного — просто біг, коли на його очах із дамби у воду зірвався тролейбус, ущерть заповнений людьми.

Машина пішла на дно носовою частиною під кутом. Через це в салоні залишився повітряний міхур — і це дало пасажирам дорогоцінні хвилини, коли вони ще могли дихати. Саме той міхур і врятував багатьом життя.

Карапетян пірнув першим. «Коли я вперше пірнув під воду, найскладніше було вибити заднє скло. Я намацав нижню перекладину драбини, що вела на дах, вхопився за неї руками й ударом ноги розбив вікно», — згадував він згодом.

За його власними словами, з води він витягнув 46 людей. Двадцятьох із них потім врятували медики. «Насправді я витягнув із води 46 людей. Двадцятьох із них врятували медики. Коли я витягав останніх, мені сказали: все, вони мертві. Більше не треба, там не залишилося нікого живого», — розповідав чемпіон.

Із водосховища його доправили просто до реанімації. Він втратив багато крові, а все тіло було посічене склом. У лікарні в нього діагностували двобічне запалення легень, а згодом почалося зараження крові. У лікарні спортсмен провів 45 днів, а невдовзі після цього був змушений завершити кар'єру.

Про те, хто саме витягнув їх із затопленого салону, пасажири тролейбуса дізналися лише через шість років після трагедії. Події того дня в Єревані тривалий час замовчували.

«Одразу після тієї аварії про неї хотіли написати в якійсь газеті, але статтю не пропустили, — каже Карапетян. — У СРСР тролейбуси не мали падати у воду».

Лише в 1982 році про його подвиг почали говорити відкрито. Історія Карапетяна — це розповідь не про медалі й титули, а про людину, яка опинилася в потрібному місці й зробила те, що було в її силах, навіть ціною власного здоров'я та спортивної кар'єри.