Столітня хата з Волині, яка тричі міняла адресу

23 липня 2026, 18:24 ·347 слівредакція

На Волині стоїть хата, яка за своє довге життя встигла побувати сільським клубом, бібліотекою, кормокухнею для свиноферми — і знову стала домівкою. Її тричі перевозили з місця на місце, а стіни пам’ятають колективізацію, окупацію, показові суди та перші кіносеанси.

У селі Прилісне, що на Камінь-Каширщині, досі зберігається хата з дивовижною біографією. Вона тісно переплелася з історією Волині XX століття. Про незвичайну долю цієї будівлі розповів краєзнавець Михайло Романік.

Спочатку хата стояла в сусідньому селі Бережниця. Та коли в 1940 році прийшла радянська влада й утворився колгосп, її перевезли до Маневичів (нинішнє Прилісне). Тут облаштували перший сільський клуб.

У цьому будинку проводили колгоспні збори, святкували перший урожай, влаштовували танці. Під час німецької окупації будівля слугувала молокоприймальним пунктом і складом продуктів, які забирали в селян.

Після визволення клуб знову запрацював. Згодом у ньому відкрили першу сільську бібліотеку, а вечорами збиралася молодь на танці. Особливою подією були кіносеанси — раз на тиждень приїжджала пересувна кіноустановка. Діти, в яких не було грошей на квиток, вигадували різні хитрощі, аби потрапити всередину безкоштовно.

У стінах клубу відбувалися не лише розваги. Тут проводили показові суди над селянами, яких засуджували до тривалих термінів ув'язнення за кілька снопів жита чи кілька кілограмів зерна, узятих із колгоспного поля.

На початку 1950-х років звели новий клуб, а стару будівлю розібрали й перевезли до урочища Кусі. Там вона стала кормокухнею для свиноферми. Коли господарські приміщення перенесли в іншу частину села, хата знову залишилася нікому не потрібною.

Втретє будівлю перевезли в середині 1950-х. Її придбала жителька хутора Вістрів Ганна Каращук. З перевезеної деревини їй допомогли спорудити нову оселю на околиці Прилісного.

Після смерті жінки будинок знову спорожнів. Пізніше в ньому понад двадцять років проживала сім’я Ковердюків, яка зробила ремонт. Коли родина переїхала до нового житла, хата перейшла у комунальну власність Прилісненської сільської ради.

Як зазначає краєзнавець, ця будівля — не просто стара хата, а справжній свідок історії. Вона пережила колективізацію, війну, радянські репресії, післявоєнну відбудову та кілька переїздів — і збереглася до наших днів.