«Беремо і робимо»: історія танкіста з Покровська Юрія Коваля

Юрій Коваль народився в Покровську. До війни він викладав політологію, а згодом очолив сектор інформатизації Покровської міськради. Коли почалася повномасштабна війна, він став до лав війська — і понад два з половиною роки служив на Запорізькому та Донецькому напрямках. У війську він мав позивний «Талісман» і командував танковим взводом 117-ї окремої механізованої бригади.

Серед боїв, у яких він брав участь, — оборона рідного Покровська, а також Курахового та Костянтинівки. Це ті місця, де Юрій знав кожну вулицю, і тепер мусив захищати їх від ворога.

Свій досвід він описує без пафосу, але з глибоким усвідомленням ціни. «Війну я називаю "школою життя", тому що важко в побутовому сенсі, важко в психоемоційному. Дуже багато факторів, які можуть тебе зламати. Або збираємося і робимо, або — ламаємося. Війна не пробачає ті моменти, коли ти ламаєшся або стаєш слабким. Хочеш — не хочеш, але ти маєш виконувати. І для мене це головний урок: попри всі обставини є момент, який називається "зараз". І тому беремо і робимо. І це стосується не тільки бойових наказів, а й самого життя. Тому що "зараз" більше може просто не бути», — говорить Юрій Коваль.

За цими словами — важкі ночі під обстрілами, військова дружба, яка гартувалася в найскладніших умовах, і біль від втрати рідного дому. Після повернення до цивільного життя Юрій також проходить складний шлях адаптації. Його історію можна побачити у відео, яке підготували журналісти.

Історія Юрія Коваля — це розповідь про те, як людина з мирної професії стає командиром танкового взводу, а потім вчиться жити далі після пережитого. Його слова про «зараз» нагадують: у найскладніші моменти важливо не зламатися, а просто зробити крок — і так крок за кроком триматися далі.