Три трагічні історії пацієнтів Odrex: однакові сценарії та питання до онколога

Історії Аднана Ківана, Ігоря Мелая та батька Христини Тоткайло об'єднує не лише діагноз, а й лікарка, яка вела їхнє лікування. Родини померлих розповіли про те, як у клініці їм давали надію на одужання навіть тоді, коли стан хворих значно погіршувався, а агресивна хіміотерапія тривала попри виснаження організму.

Бізнесмен Аднан Ківан лікувався у Марини Бєлоцерковської в Odrex. Після його смерті слідство встановило, що після операції лікарі, можливо, не призначили пацієнтові необхідну антибактеріальну терапію та не відреагували на післяопераційні ускладнення. Судово-медична експертиза вказала, що це могло призвести до сепсису. Зараз онколог та хірург Віталій Русаков є обвинуваченими у справі про неналежне виконання професійних обов'язків. Своєї вини вони не визнають.

Ігор Мелай, моряк, був одним із останніх пацієнтів лікарки перед її звільненням у травні 2025 року. Його вдова Ольга розповідає, що спочатку сприймала наполегливість онколога як шанс, але після смерті чоловіка почала сумніватися в доцільності такого лікування. За її словами, близько місяця Ігор майже не рухався й не їв сам, але хіміотерапію продовжували. Окрема історія — операція зі встановлення порту для введення препаратів. Родині її представили як малоінвазивну, але після неї чоловік опинився в реанімації. «Питаю: „Де чоловік?“ У реанімації. Черговий анестезіолог каже мені, що стан критичний. До ранку він не доживе», — згадує Ольга Мелай. Після смерті вона виявила розбіжності в документах: згода на операцію, яку вона підписувала, відрізнялася від копії, наданої клінікою, а сама операція за документами стала невідкладною. Вдова звернулася до МОЗ із проханням провести клініко-експертну оцінку, а також подала заяву про відкриття кримінального провадження. Родина витратила на лікування близько 50 тисяч доларів.

Батько Христини Тоткайло діагноз отримав у серпні 2024 року. Спочатку родина звернулася до київської лікарні «Феофанія», де лікарі вирішили, що агресивна хіміотерапія буде надто небезпечною. Але хірург Ігор Бєлоцерковський, який був на консиліумі, запропонував звернутися до Odrex, де працювала його дружина. В Одесі пацієнтові призначили п'ятиденний курс хіміотерапії, обіцяли зберегти гортань і голос, встановили гастростому. Христина розповідає, що догляду за нею не було, а перед випискою виявилося, що вміст шлунка витікає через отвір. Після повернення до Києва стан батька різко погіршився: почали відмовляти нирки, з'явилися ураження в роті. Коли Христина повідомила про це лікарці, то почула лише, що у тієї вихідний. Лікування коштувало родині понад 250 тисяч гривень.

Схожість цих історій змушує замислитися: чи завжди рішення про агресивне лікування були виправданими, чи отримували родини повну інформацію про ризики, і чому в документах з'являються розбіжності. Звісно, смерть онкохворого не завжди означає лікарську помилку, а слова родичів потребують перевірки. Але те, що в трьох різних історіях повторюється одне ім'я, а відповіді на питання родин шукає суд, — це факт, який не можна оминути.