Віра, Надія, Любов і Софія: історія однієї родини та традиції 17 вересня

Щороку 17 вересня віряни згадують чотирьох жінок, чия історія вже майже дві тисячі років надихає християн. Це мати Софія та її доньки Віра, Надія і Любов. У цей день також вітають жінок, які носять ці імена: їм прийнято дарувати подарунки, а іменинниці, своєю чергою, пригощають рідних ласощами. Традиція радить сходити до церкви й попросити здоров'я, благополуччя та любові.

Легенда розповідає про жінку на ім'я Софія, яка жила в Римі разом із трьома доньками. Імена дівчаток були обрані не випадково: мати була зразковою християнкою і назвала їх на честь найсвітліших жіночих чеснот, прагнучи виховати в них лише найкраще. У ті часи прихильники християнства зазнавали переслідувань, і ця доля не оминула родину. Жінок відправили на суд, де їхню подальшу долю вирішував сам король Адріан.

Правитель запропонував матері й донькам помилування за умови, що ті зречуться віри. Почувши відмову, Адріан розлютився. Їх намагалися змусити відступити катуваннями, але це не дало результату. За легендою, трьох дівчаток закатували до смерті на очах у матері. Софія ж не відходила від їхніх могил кілька днів, аж поки не померла сама. Саме за це церква нарекла чотирьох жінок святими мученицями. Їхні обличчя почали зображувати на іконах, а імена набули широкої популярності серед християн, зокрема й серед українців. І сьогодні в народі часто можна зустріти Софію, Надію, Віру чи Любов.

Основна традиція свята — гучний жіночий плач рано вранці. Вважається, що сльози відганяють від жінки та її родини біди, прикрощі й напасті. Заміжнім жінкам радили поставити в церкві дві свічки біля ікони Ісуса Христа, а ще одну — вночі в коровай, і 40 разів прочитати слова про спокій. На ранок коровай ділили між усіма членами сім'ї, не забуваючи й домашніх улюбленців. Вірили, що цей обряд приносить у дім спокій і затишок.

У церкві моляться біля ікони трьох великомучениць, просячи віри, сили, здоров'я, любові та благополуччя. Перед іконою Софії просять здоров'я для дітей і жінок, а також зачаття дитини. Сам день прийнято проводити в родинному колі, приділяючи більшу частину уваги дівчаткам.

Імена святих мають глибоке символічне значення. Віра уособлює довіру до Бога та духовну стійкість, Надія — очікування добра й віру в кращі часи після випробувань, а Любов — щире ставлення до Бога та близьких. Їхня мати Софія, чиє ім'я з грецької перекладається як «мудрість», є образом материнської розважливості та внутрішньої сили. На іконах їх зазвичай зображують разом — це нагадує вірянам про сімейну єдність, материнську жертовність і стійкість перед життєвими випробуваннями.

Народна пам'ять зберегла чимало прикмет, пов'язаних із цим днем. 17 вересня вважається небезпечним і нещасливим, тож весілля та заручини на нього не призначають. Жінкам не радили займатися домашніми справами. Казали, що цей день завжди холодний і дощовий, а після Віри, Надії, Любові починаються перші заморозки. Якщо журавлі полетять у цей день, на Покров буде мороз, а якщо ні — зима прийде пізніше. Слідом птахам зазвичай кричали: «колесом дорога», щоб навесні вони знову повернулися в рідні місця. Дощ 17 вересня віщував ранню весну.

Є й приказки, присвячені святу: «Віра, Надія, Любов і мати їх Софія — серцю розрада, а душі надія», «Віра, Надія, Любов усе здолають», «Де Віра, там і Надія, де Надія — там і Любов».

Народні вірування зібрали й кілька заборон на цей день. Не можна відзначати весілля та вінчатися, працювати в саду й на городі, ображати жінок чоловікам. Як і будь-якого іншого дня, не варто сваритися, лаятися матом, бажати зла іншим і заздрити чужому щастю. А жінкам, за давньою традицією, у це свято не слід братися за хатні справи.