Чому в Росії не буде бунту: спадок СРСР, страх і звичка терпіти

У Росії, попри труднощі, спричинені українськими ударами по об'єктах, що фінансують воєнну машину Кремля, масових протестів не відбувається. Черги на заправках, конфлікти за пальне — усе це стало частиною буденності, але не поштовхом до спротиву.

Журналістка Анна Нємцова в аналітичній статті звертає увагу: навіть державні пропагандистські ЗМІ визнали проблему з пальним. Війна повернулася додому, тож Україна та її західні партнери сподівалися, що це викличе незадоволення росіян. Але натомість люди шукають обхідні шляхи.

За словами авторки, росіяни радше пристосуються до нових умов, ніж підуть проти влади. Страх перед державою та звичка терпіти виявляються сильнішими за прагнення до змін. Причина — у спадку радянського минулого, де дефіцит і черги були нормою життя. Вчені навіть висували теорії, що російську ідентичність формує очікування. Газета «Соціалістична індустрія» колись підрахувала, що радянські громадяни витрачали 30 млрд робочих годин на рік, стоячи в чергах за товарами першої необхідності.

Нємцова згадує і про придушення протестів. Приклад — Новочеркаський розстріл 1962 року, коли за наказом Микити Хрущова військові вбили демонстрантів, які виступали проти підвищення цін. Сьогодні росіяни бояться влади не менше: розповідають про доноси до ФСБ та арешти навіть за символічні антивоєнні дії, як-от прослуховування відповідної музики. Розмови про незадоволення здебільшого лишаються на кухнях.

Окремі спроби висловитися проти влади були. Окупант Олександр Лунін публічно звернувся до Володимира Путіна з попередженням, що «армія розверне зброю проти Кремля», але після затримання заявив, що підтримує главу держави. Також з виборів до Держдуми зняли партію «Яблуко» — єдину антивоєнну в бюлетені, яка набирала популярність. Під стінами суду зібралося кілька сотень протестувальників, але після оголошення рішення вони мирно розійшлися.

Співрозмовники журналістки, зокрема ті, чиї коментарі вона переглянула в інших медіа, заявляли про готовність пристосуватися. Вони їздять на відпочинок до Геленджика замість окупованого Криму, купують бензин дорожче з рук через знайомих. Визнають: тим, у кого немає грошей, буде важче адаптуватися.

Соціологічні дані свідчать, що рейтинг Путіна знижується, але більшість росіян усе ще вважають, що країна рухається у правильному напрямку, звинувачуючи в проблемах Захід. Частка тих, хто відчуває страх і смуток, зросла, однак це не перетворюється на масові виступи. Навіть у кризових умовах росіяни терплять.