Економіка РФ: як Кремль ховає ознаки фінансових проблем

У серпні Росія минула чергову, 28-му, річницю дефолту, не згадавши про неї публічно. В історії країни є чимало серпневих подій, які влада воліє не згадувати, зокрема й путч 1991 року. Проте повністю уникнути розмов про традиційні серпневі фінансові негаразди не вдалося.

Одним із маркерів напруження стало звільнення відомого макроекономіста Андрія Клепача, який багато років обіймав посаду головного економіста держкорпорації ВЕБ.РФ. Ще навесні він дозволив собі вголос сказати те, що в сучасній Росії дедалі важче промовляти: «Ми програємо технологічну й економічну конкуренцію. Не лише США чи Китаю, а в окремих речах навіть Україні — країні, економіка якої живе під ударами війни, але не обвалилася». Клепач також звертав увагу, що удари ЗСУ по нафтогазовій, портовій та логістичній інфраструктурі Росії стали для її економіки «помітним макроекономічним бар’єром для зростання». Його думки дійшли до Кремля лише в серпні, після чого економіста звільнили.

Прокремлівські медіа пояснили звільнення тим, що Клепач нібито вів «самостійну аналітичну діяльність», яка не збігається з позицією держкорпорації. Втім, він не єдиний, хто намагається говорити про реальний стан справ. Голова «Сбербанку» Герман Греф ще у вересні минулого року, коли ключову ставку знизили до 17%, казав, що для пожвавлення економіки вона не має перевищувати 12%, і називав ситуацію «технічною стагнацією». Центробанк тоді волів називати це «збалансованим зростанням». Олександр Шохін, голова Російського союзу промисловців і підприємців, ще в листопаді 2024-го попереджав про скорочення інвестицій через високу ставку. Гендиректор Челябінського ковальсько-пресового заводу Андрій Гартунг був ще відвертішим: «Жоден конкурентний бізнес не може працювати з кредитами під 27% річних, коли наші конкуренти — китайці — отримують їх дешевше ніж під 5%».

Кремль на такі сигнали відповідає не змінами, а звуженням доступу до інформації. Федеральне казначейство прибрало з відкритого доступу розділ, де щодня публікувалися дані про розміщення рублевих залишків у банках. Це фактично «заначка» Мінфіну — гроші, зібрані зокрема від платників податків, які зберігаються в банківській системі на випадок кризи. Тепер цю інформацію приховали.

Економіст Сергій Алексашенко, колишній заступник міністра фінансів та заступник голови Центробанку, підрахував, що з початку року Мінфін вилучив із резервів 3,5 трлн рублів, щоб стабілізувати грошовий ринок. Це покрило лише половину бюджетного дефіциту, який до кінця липня досяг 6,5 трлн рублів. З Фонду національного добробуту, який роками наповнювався нафтовими надприбутками, з лютого 2022 року витрачено вже дві третини ліквідних активів. Алексашенко прогнозує, що без підвищення податків Мінфіну буде складно підтримувати поточний рівень видатків, і називає додаткові податки «головною інтригою бюджету на найближчі три роки».

Міністр фінансів Антон Силуанов визнає, що дефіцит бюджету цього року перевищить заплановані 3,8 трлн рублів. Центробанк у своєму прогнозі закладає вже 8 трлн. Влада запевняє, що більше не підвищуватиме податки, але ці обіцянки вже не раз порушувалися. У лютому 2024-го Путін вимагав «зафіксувати основні податкові параметри до 2030 року», а вже з 2025-го податок на прибуток зріс із 20% до 25%. Торік Силуанов запевняв, що планів підвищувати податки немає, але з цього року ПДВ збільшили з 20% до 22%. Через це прибутки великих компаній падають, а кожен третій малий і середній підприємець пов’язує зниження рентабельності саме зі зростанням податків.

Схоже, що влада обрала шлях посилення фіскального тиску. Стало відомо, що Кремль планує зібрати 136 млрд рублів із виробників та імпортерів електроніки за новий «технологічний збір», який запрацює з 1 грудня. Щороку вони мають перераховувати до бюджету 22,7 млрд. Також зростають «внески» від мільярдерів: станом на середину серпня вони сягнули 383,69 млрд рублів. Цікаво, що до зустрічі Путіна з бізнесменами в березні сума була лише 15,6 млрд. За квітень вона зросла вдесятеро — до 159,7 млрд, далі темпи дещо сповільнилися, але загалом за липень і половину серпня додалося ще 30%.

Попри всі труднощі, про дефолт-2026 у Росії не йдеться. Економіка країни достатньо велика, інерційна і вже мобілізована для війни, тож може ще довго тягнути. Але ціна цього — інвестиції, технологічне відставання та майбутнє. Звільнення Клепача показало, наскільки нервовою стала система, а видалення даних про «заначку» — що навіть публікація таких цифр тепер вважається небезпечною. Путінський гаманець судомно заклепують, та ці «заклепки» лише видають страх власника показати його реальний вміст.