212 днів на одній позиції: історія стрільця Пікассо з 102-ї бригади

Сергій родом із Сєвєродонецька. До війни він працював будівельником, а у вересні 2025 року його мобілізували до лав ЗСУ. Після навчання він потрапив до 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Служба повела його спершу на Запорізький напрямок, а згодом — на Херсонський.

У лютому Сергій разом із побратимом на псевдо Дємон зайшов на позицію. Вийти з неї їм вдалося аж через 212 днів. Про цей час боєць розповідає просто: «Це як день бабака. Один день схожий на інший. Прокидаємось, за можливості готуємо каву. За потреби виходимо на зв’язок, доповідаємо, яка обстановка. Обід у нас десь о четвертій вечора, вечеря — близько дванадцятої ночі. А коли треба чергувати, то дві-три години спиш і міняєшся з побратимом. Найважче навіть не постійна небезпека. Найважче — не знати, коли зможеш звідти вийти, і постійно сподіваєшся погіршення погоди».

Були дні, які давалися особливо тяжко. Кілька днів позицію активно накривали газом, і майже весь час доводилося перебувати в укритті. Назовні виходили лише на короткий час — за водою та їжею, щоб передати інформацію чи виконати необхідне завдання.

Та навіть у такій реальності Сергій знаходив місце для звичайного життя. Він малював. Ще до війни це було його захопленням, а на позиції стало чимось більшим. Портрети рідних, побратимів, коти — Пікассо малював усе, що дозволяло хоч на деякий час переключити увагу.

Поруч із бійцями жила кішка, яка згодом привела кошенят. Вони теж стали героями його малюнків. Малювати означало пам’ятати, що ти не лише боєць. Що ти залишаєшся людиною. «Можливо, саме такі речі й допомагають не втратити себе там, де кожен день схожий на попередній», — каже Сергій.

Він зізнається, що спочатку сам не хотів іти до війська. Але після БЗВП його ставлення змінилося. «Я сам одразу не хотів йти. Потім пройшов БЗВП, багато чого навчився і дізнався та вже налаштувався, що треба захищати країну. Що настала моя черга. Хто не боїться, той довго не живе. Всі бояться», — говорить Пікассо.

Тим, хто сьогодні думає про службу, боєць радить шукати своє місце: «Треба йти й просто долучатися на якусь посаду, яка тобі підходить. Бо в армії потрібні не лише ті, хто тримає зброю. Потрібні люди з різними навичками, характерами й професіями. Головне — знайти своє місце і бути готовим робити свою роботу».