Архітектор Ігор Панчишин: «Мене все у Франківську дивує»

Ігор Панчишин — архітектор, який досліджує міський простір Франківська роками. У розмові він пояснює: місто варто сприймати як живий організм. Воно пережило зміну держав, втрату цілих спільнот і хаотичну забудову. Головна проблема сьогодні — не окрема будівля, а брак стратегії.

«Мене все у Франківську дивує, він мені завжди цікавий», — каже Панчишин. Особливо його захоплюють річки, які досі залишаються неосвоєними: «Там поки що запущено, але природно. Річка лукава — за неї бояться братися, бо вона може зруйнувати й піти іншим шляхом». Він також звертає увагу на небо, яке вважає динамічнішим, ніж в інших містах.

Панчишин наголошує: Франківськ — молоде місто, йому лише 350–360 років. Але його історія складна. До Другої світової війни більшість населення становили поляки та німці, українців було небагато. Війна все знищила, особливо заможних українців. «Місто було неукраїнським, а навколишні села — питомо українським середовищем», — згадує архітектор.

Щодо сучасних проблем, Панчишин вказує на недосконале законодавство та брак фахівців. «У нас немає достатньо спеціалістів, а через недостатню історичну базу переважає будівельний комплекс», — пояснює він. Генеральний план міста вважає застарілим: його роблять раз на 20–25 років, але все змінюється — транспорт, економіка, логістика.

Архітектор критикує відсутність чіткого гасла. «Усі кажуть, що Франківськ — ворота в Карпати, але раніше такої прив’язки не було. «Місто для життя» — цього замало. Так само для життя існують Коломия і Херсон», — додає він.

Окрему увагу Панчишин приділяє реставрації. На його думку, вдалі приклади — відновлення кварталу №929 на Галицькій та Дмитрівської церкви на Пасічній. А от Вірменську церкву, каже, «зіпсували» синім фасадом і живописом усередині.

Якби архітектор мав необмежені можливості, насамперед освоїв би річки, побудував би мости, залишив би оази старих будинків недоторканними. А великий чорний будинок «Легенди» — завалив би: «Прекрасний будинок, але не в тому місці». На Ринку він відновив би втрачений квартал і переніс би туди офіси міськвиконкому. «А ще я б почав зі стратегії. Може, нічого робити і не треба», — підсумовує Панчишин.