«Найважче — не бій, а чекати»: історія бійця 104-ї бригади тероборони «Горинь»

Історія захисника з 3-го батальйону 104-ї окремої бригади територіальної оборони «Горинь» — це розповідь про силу духу, побратимство та віру в Перемогу. Роман, який до великої війни займався промисловим альпінізмом, не вагаючись узяв до рук зброю вже наступного дня після початку повномасштабного вторгнення.

За час служби чоловік воював на найгарячіших напрямках — Бахмутському, Куп'янському та Запорізькому. Він отримав поранення, після якого довелося пройти чотиримісячну реабілітацію. Особливо важким був момент, коли побратими під ударами ворожих дронів виносили його понад кілометр, рятуючи життя. Попри все, «Князь» знову повернувся до строю.

Нині Роман забезпечує українських воїнів усім необхідним на передовій. Він зізнається: найважче на війні — не самі бої, а тривожне очікування, коли побратими вирушають на завдання і мають повернутися.

Найбільшою опорою для військового залишаються родина — дружина, дві доньки та батьки. Їхня любов і підтримка дають сили триматися навіть у найскладніші дні. «Князь» мріє лише про одне: щоб після Перемоги українці більше ніколи не дізналися, що таке війна.