Повернення після восьми місяців: історія захисника з Тернопільщини

Для Ольги Бойчук цей день почався звично — з Дня Незалежності, який відзначала вся країна. Але ніхто не здогадувався, що саме сьогодні станеться диво, на яке чекали понад вісім місяців.

Коли зателефонував телефон, жінка впізнала голос, який не чула з 15 лютого. Чоловік сказав, що його везуть на обмін, і зараз він разом із побратимами перебуває в Білорусі. Ольга зізнається: була приголомшена, вони з донькою кинулися шукати інформацію про обмін, але марно. Лише в обідню пору, коли зателефонували представники служб, родина зрозуміла: Сергій повертається.

Шлях до цього моменту був довгим і болісним. Сергія мобілізували 27 лютого 2022 року, повістку він отримав у перші ж дні повномасштабної війни. Служив у Національній гвардії, охороняв Дністровську ГЕС. У 2025 році його направили на Донеччину, де перший вихід на позиції став випробуванням: 76 днів під постійними обстрілами, серед поранених побратимів, з відчуттям виснаження. Після короткого перепочинку довелося знову повертатися на передову.

31 грудня під Мирноградом Сергій разом із двома побратимами потрапив у полон. Першу звістку про це родина отримала 2 січня, коли Ольга була на різдвяному фестивалі в храмі. Її викликали до сільської ради, де представники ТЦК повідомили: Сергій зник безвісти. «Земля тоді з-під ніг пішла», — згадує жінка. Того ж дня вона поїхала до Кременця, подала заяву слідчому. Але найбільше боялася за свекруху, яка має проблеми із серцем. Саме там, у мами, пролунав дзвінок від Сергія: «Не переживайте. Я живий, здоровий. Ми знаходимося у полоні».

Потім була тиша. Лише 15 лютого, на день народження Сергія, родина почула його голос удруге. А далі — знову місяці очікування. Ольга зверталася до правоохоронців, Червоного Хреста, оформляла документи. Найважчим було те, що полон Сергія офіційно не підтверджувався, його не було в списках. Вдома на нього чекали 12-річний Сашко та 16-річна Вікторія, студентка медичного коледжу. Діти дуже важко переживали невідомість, тож звістка про повернення тата стала для них справжнім вибухом емоцій.

Війна для родини Бойчуків — не лише історія Сергія. Брат Ольги Микола Петрушевський, талановитий музикант, перший тромбон Харківської філармонії, отримав важкі поранення: права рука не працює, попереду — складна реабілітація. А 24-річний племінник Сергія Вадим підписав контракт із початком великої війни й досі захищає Україну.

Сьогодні Сергій на реабілітації. Попереду — відновлення, зустріч із родиною та повернення до звичайного життя, яке тепер має зовсім іншу ціну.