Спецштаб Sonderstab Ukraine: як Німеччина навчилася купувати зброю за два тижні

У Міністерстві оборони Німеччини є крило з найвищим рівнем безпеки, де працює менш як двадцять людей. Це Sonderstab Ukraine — «спецштаб Україна». Саме тут укладають угоди на постачання озброєння, і на це іноді йде всього два тижні, тоді як звичайні закупівлі для Бундесверу тягнуться місяцями. Дехто зі співрозмовників називає команду «партизанським загоном».

Очолює підрозділ бригадний генерал Йоахім Кашке, колишній пілот винищувача «Торнадо». Він пояснює секрет просто: «У нас надзвичайно короткі ланцюжки прийняття рішень. Це робить нас мобільними та гнучкими».

Історія цієї структури починалася інакше. Через кілька місяців після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році з'явився ситуаційний центр: він стежив за фронтом і доповідав політичному керівництву країни. Невдовзі завдання змінилися — команда почала шукати відповідь на питання, чим саме Німеччина може допомогти Україні. Німецький воєначальник Крістіан Фройдінг, який очолював структуру на початковому етапі, згадує, що робота кипіла практично цілодобово: «Неприпустимо було казати: "Ну, вже п'ята година вечора, ми йдемо додому"». У липні 2022 року центр офіційно перетворили на Sonderstab Ukraine.

Механізм роботи простий. Україна каже, яке озброєння потрібне, німецька сторона знаходить відповідні системи та оплачує їх. Підрозділ також дивиться, як конкретна зброя показує себе на полі бою, і ці результати впливають на наступні закупівлі. За словами одного зі співрозмовників, атмосфера в команді «стартапна»: люди добре розуміють, які системи справді працюють, а які лише мають ефектний вигляд.

Один із моментів, що змінив підхід Берліна, пов'язаний із розвідувальними безпілотниками німецького стартапу Quantum Systems. Україна отримала п'ять таких дронів, військові інтегрували їх із супутниковим зв'язком Starlink і використовували для виявлення цілей для артилерії. Офіцер запасу Маттіас Пушніг каже, що ця система допомагала зривати спроби російських військ форсувати Сіверський Донець навесні 2022 року. «Саме тоді ми вперше зрозуміли, у чому полягав успіх українців: вони застосовували саме такі рішення», — розповідає він. Після цього Німеччина почала оплачувати постачання дронів Quantum Systems і напряму закуповувати інші види озброєння у своїх виробників.

Найвідоміший результат роботи спецштабу — фінансування першої системи протиповітряної оборони IRIS-T для України, яку виробляє компанія Diehl. Згодом IRIS-T разом з американськими Patriot стала важливою складовою української ППО. Показово, що після передачі цих систем Україні Бундесвер замовив IRIS-T і для себе.

Загалом шлях Берліна був довгим. До повномасштабної війни Німеччина тривалий час відмовлялася постачати зброю в зони бойових дій, а перед вторгненням 2022 року навіть потрапила під критику через пропозицію передати Україні 5000 шоломів. Потім були протитанкові та зенітні комплекси із запасів Бундесверу, далі — важче озброєння. Після скорочення допомоги з боку США Німеччина стала найбільшим європейським постачальником військової підтримки Києву: цьогорічний бюджет такої допомоги становить 11,5 млрд євро.

Нині роль Sonderstab Ukraine знову змінюється — дедалі більше він працює як посередник між українськими та німецькими військовими й оборонними компаніями. У Берліні хочуть отримувати український бойовий досвід, зокрема щодо безпілотників та протидії їм. До Німеччини приїжджають українські військові, а німецька сторона отримує доступ до даних із поля бою, зокрема з української системи «Дельта», яка об'єднує інформацію від супутників, датчиків, дронів і перехоплених російських комунікацій. Кашке називає цей обмін одним із найцінніших аспектів співпраці.

Німеччина також підтримує виробництво нових видів українського озброєння, зокрема ракет, здатних завдавати ударів углиб території Росії. Водночас між Берліном і частиною німецького оборонного сектору виникають суперечки щодо того, наскільки активно українські компанії залучаються до проєктів, які фінансує Німеччина: окремі представники галузі побоюються, що німецькі виробники можуть залишитися без частини контрактів. Українська сторона ж дедалі більше прагне бути не лише імпортером, а й виробником та експортером озброєння.

Головною перевагою Sonderstab Кашке називає швидкість: «З кожним пострілом вони можуть коригувати свої системи й тактику. Наші системи повинні встигати за цим розвитком». Від початку роботи підрозділу генерал дев'ять разів відвідав Україну. І хоча команда залишається невеликою, її вплив на те, як Берлін реагує на потреби української армії, важко переоцінити.