Дім зруйновано, а спадщину не оформлено: хто з родини отримає компенсацію

Коли російський обстріл перетворює родинний дім на руїни, до болю втрати додається ще й клопіт про компенсацію. І тут часто виявляється, що роки, проведені під одним дахом із батьками, ремонти й сплачені комунальні рахунки не дають автоматичного права на житловий сертифікат. Закон дивиться на речі тверезо: вирішує не побутова справедливість, а нотаріально засвідчена воля спадкодавця.

За Цивільним кодексом України до спадщини входить усе, що належало людині на момент смерті, — і права, і обов'язки. Якщо власник залишив заповіт на когось одного, саме ця людина стає головним спадкоємцем. Догляд за обійстям, оплата послуг чи ремонт при цьому залишаються лише особистим вибором того, хто їх робив, і жодних прав на майно не створюють.

Утім, заповіт не перекреслює права на обов'язкову частку. Стаття 1241 Цивільного кодексу гарантує половину тієї частки, яку людина отримала б за законом, неповнолітнім і повнолітнім непрацездатним дітям, непрацездатним батькам, а також вдові чи вдівцю. Тож якщо син жив із батьком, але залишається працездатним, за наявності заповіту на доньку він не отримає нічого. Якщо ж він непрацездатний — матиме і обов'язкову частку, і відповідну частину компенсації.

Сама компенсація за знищене житло виплачується за державною програмою «єВідновлення» і йде слідом за правом на спадщину. Важлива деталь: коли саме спадкоємець зареєстрував право власності, значення не має — достатньо, щоб майно належало спадкодавцю на момент пошкодження. Не вимагають і реєстрації місця проживання у зруйнованому будинку. Заяву приймають через застосунок «Дія», а якщо спадкоємцем є дитина чи недієздатна особа — у паперовій формі через ЦНАП, орган соцзахисту або нотаріуса, діючи через законного представника.

Якщо будинок зруйнували ще до того, як спадщину оформили, родині варто рухатися чітким алгоритмом. Спершу — перевірити, чи є заповіт, і встановити коло всіх потенційних спадкоємців, зокрема тих, хто має право на обов'язкову частку. Далі — з'ясувати, хто фактично прийняв спадщину, й офіційно оформити спадкові права в нотаріуса. І вже потім, якщо спадкоємців кілька, отримати документи про співвласність, перевірити відомості про знищене житло та подати заяву на компенсацію або житловий сертифікат.

За кожною з цих норм стоїть конкретна родина, якій доводиться з'ясовувати стосунки з власним минулим саме тоді, коли хочеться просто сумувати за домом. Але знання закону тут — не бюрократія, а спосіб не втратити те, що держава готова віддати за знищене житло.