Стеблівський музей Нечуя-Левицького: міфи та правда про письменника
У Стеблеві на Черкащині досі стоїть хата, де жила родина Івана Нечуя-Левицького. Нині це музей, який щороку відвідують тисячі туристів, а завідувач Андрій Хаврусь розповідає, як розвінчує міфи про класика.
Іван Нечуй-Левицький називав Черкащину раєм, якого важко знайти в Україні. Він народився у Стеблеві, що на Корсунщині, і саме ці краєвиди надихали його на твори. Сьогодні про письменника нагадує музей у рідній хаті, де зібрано тисячі експонатів, а також скеля над Россю, яку він змальовував у «Бурлачці».
Завідувач музею Андрій Хаврусь продовжив справу свого батька Сергія Хавруся, який десятиліттями досліджував побут і творчість Нечуя-Левицького. Завдяки цим дослідженням вдалося з’ясувати чимало цікавих фактів. Виявляється, справжнє прізвище письменника — Леонтович, а Нечуй — це псевдонім, який він узяв, щоб його не плутали з іншими літераторами.
У музеї зберігають унікальні речі: стіл, за яким збиралася родина Левицьких, шафу зі Стеблівської суконної фабрики, яку письменник описував у «Миколі Джері» та «Бурлачці», а також годинник «Омега» і тростину. Окрема кімната відтворює атмосферу київського кабінету митця. Є тут і картина, яку, за переказами, намалював сам Нечуй-Левицький, хоча підтвердити це неможливо.
Один із найцікавіших експонатів — капсула, знайдена біля вівтаря старої Спасо-Преображенської церкви. У ній 160 років лежав папірець із записом батька письменника, священника Семена Левицького, де згадується староста Андрій Кайдаш. Це підтверджує, що прототипи героїв «Кайдашевої сім’ї» справді жили у Стеблеві.
Андрій Хаврусь спростовує міф про те, що Нечуй-Левицький був атеїстом. Письменник народився в родині священників, а його «Граматика української мови» містить слова: «Де правда, там і Бог; де Бог, там і правда». Також він брав участь у перекладі Біблії українською разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм.
Не оминув завідувач музею й історії про фортепіано, яке Нечуй-Левицький придбав для своєї нареченої Надії Сульської. Шлюб не відбувся, бо дівчина виявилася кумою письменника, а синод забороняв такі стосунки. Тож Іван Семенович так і лишився «вічним бурлакою».
Сам Андрій Хаврусь переконаний, що твори Нечуя-Левицького мають лікувальну силу. Він розповідає про знайомого лікаря-невролога, який у важкі хвилини бере «Кайдашеву сім’ю» і читає — гумор класика повертає йому спокій і гарний настрій.
Стеблів і досі зберігає той говір, який чув письменник, а Рось біжить поміж зелених берегів, нагадуючи рай, оспіваний у його творах.
