Родина Лосів із Житомирщини створила дитячий будинок сімейного типу

У липні 2026 року подружжя Лосів офіційно створило дитячий будинок сімейного типу. Цьому передувало два роки роботи патронатними вихователями, протягом яких вони тимчасово доглядали за вісьмома дітьми. Власні діти Світлани та Олександра вже дорослі, тож, коли вони стали самостійними, батьки вирішили допомагати тим, хто залишився без батьківського піклування.

Олександр розповідає, що ідея виникла після зустрічі з представниками служби у справах дітей у церкві. Тоді їм розповіли про скорочення інтернатів і можливість створювати патронатні родини чи дитячі будинки сімейного типу. "Ми подумали: чому б не спробувати? Але це не швидкий процес. Потрібно зібрати пакет документів, пройти комплексне медичне обстеження. Також ми понад два тижні проходили спеціальне навчання, де отримали необхідні знання про те, як вести себе з такими дітьми, як виховувати їх", — згадує батько-вихователь.

Першими патронатними вихованцями родини стали троє дітей: дівчатка-близнята десяти років та їхній дев'ятирічний брат. Із того часу через родину Лосів пройшло вісім дітей — одні повернулися до біологічних батьків, інші знайшли нові сім'ї. Особливо зворушливою стала історія півторарічної дівчинки, яка не була привчена до звичайних дитячих забав.

"Вона потребувала багато уваги, дуже любила спілкуватися з нами. Могла пів ночі спати у своєму ліжечку, а потім перелазила до мене або до дружини й засинала поруч. Але вона була особливою для мене тим, що з дитинства була не привчена дивитись мультфільми, гратися іграшками. Вона гралася побутовими речами. Дівчинка навіть ходила зі мною на город і в півтора року допомагала обривати смородину", — ділиться Олександр. За два місяці дівчинка звикла до мультфільмів та іграшок і повернулася до справжнього дитячого життя, а згодом змогла повернутися до біологічної родини, де ситуація налагодилася.

Найважчим для Світлани виявилося прощання з дітьми. "Я свого часу відпустила власну дитину в самостійне життя, а тепер переживаю схожі емоції знову. Я дуже звикаю до дітей. Перші троє діток були в нас приблизно сім із половиною місяців, і ми теж дуже до них прив'язалися", — розповідає мати-вихователька.

Саме бажання бути поруч із дітьми довше спонукало подружжя створити дитячий будинок сімейного типу. "Хотілося б не просто тимчасово піклуватися про дітей, а виховувати їх три, п'ять, десять років або й до повноліття — поки вони не вступлять на навчання чи не створять власну сім'ю. Тоді ми зможемо більше в них вкласти й побачити результат своєї праці. І, на мою думку, це буде краще й для самих дітей, адже вони зростатимуть в одній родині, а не постійно переходити з одного середовища виховання в інше", — пояснює Олександр.

Зараз у родині Лосів живуть 11-річна Каріна та 10-річна Олена. У домі панують свої традиції: спільні вечері та вечірнє чаювання. Дівчатка навіть готові чекати на тата, аби всі разом посидіти за чашкою чаю. "Мені тут подобається. Ми разом із Каріною граємо в настільні ігри, малюємо разом, ми добре живемо", — каже Олена. А Каріна мріє, коли виросте, створити власний дитячий будинок сімейного типу, а Олена хоче стати ветеринаром.

Світлана вважає, що родина — це "коли один за всіх і всі за одного. Це вміння слухати, поважати, підтримувати й любити один одного". Олександр додає: "Для мене родина — це спільна праця. Не може одна людина вирішувати всі питання. Коли все робиш разом, підтримуєш один одного й дієш спільно, тоді все вдається набагато краще".

Подружжя вже готується прийняти нових дітей. Скільки саме їх буде, поки невідомо, але Лосі кажуть, що готові виховувати і хлопчиків, і дівчат, адже мають досвід піклування про дітей різного віку.