«Я просто побачив динозавра біля смітника»: як народився «Кінець Оук-стріт»

У центрі сюжету — родина Платтів. Після загадкової космічної події їхню вулицю Оук вириває з передмістя та переносить у невідоме місце. Герої швидко розуміють: їхнє виживання залежить від того, чи зможуть вони триматися разом і зорієнтуватися в уже невпізнаваному середовищі. Головні ролі виконали Енн Гетевей, Юен Мак-Ґреґор, Мейзі Стелла та Крістіан Конвері. Сценарій і режисура — Девіда Роберта Мітчелла, а серед продюсерів — Дж. Дж. Абрамс, Ганна Мінгелла, Джон Коен, Метт Джексон і Томмі Гарпер.

Ідея фільму сягає дитинства режисера. «Одержимість динозаврами — це, вважайте, моя сімейна спадщина. Батько все життя мріяв стати палеонтологом і практично не розлучався з книжками про динозаврів — я виріс у цій атмосфері», — зізнається Мітчелл. Додайте до цього стоп-моушн роботи Рея Гаррігаузена, які вони часто переглядали разом, зокрема «Долину Гвангі» 1969 року, де ковбої натрапляють на алозавра. Питання було лише в тому, якою саме стане його версія цієї історії.

Поштовхом стала звичайна прогулянка. «Кілька років тому я просто гуляв своїм районом — звичайна прогулянка, нічого особливого — і проходив повз досить характерний будинок і провулок. І раптом уявив: а що, якщо там, у смітті, риється динозавр. Просто побачив цю картину чітко, ніби наяву. Зупинився й якийсь час дивився на неї — щось фантастичне посеред цілком буденного середньокласового кварталу», — розповідає режисер. Тоді він зрозумів: хоче написати історію, яка викликатиме саме таке відчуття.

Події стрічки розгортаються на початку 1980-х. Мітчелл пояснює: він дитина 80-х, тож просто повертався думками до часу, який для нього чимало важить. На його думку, у 70-х і 80-х знімали фільми зовсім іншого рівня — з персонажами, до яких по-справжньому прив'язуєшся й за яких щиро переживаєш. «А вже потім цих героїв кидали у небезпечні, напружені обставини й змушували шукати вихід. І оскільки глядач уже встиг полюбити персонажа, все видовище одразу набувало іншої ваги», — зазначає він.

Візуальний стиль фільму також відсилає до тієї епохи. Знімали в манері, ближчій до того, як стрічки створювали наприкінці 1970-х і на початку 1980-х: не надто багато матеріалу з різних ракурсів, події розгортаються всередині кадру, монтажний ритм уповільнений. Додали трохи світла й радості в освітлення та композиції, зберегли певний рівень натуралізму.

Найскладнішою у виробництві виявилася сцена переслідування алозавром. «Це вимагало багато пошуків локацій, планування і репетицій із камерою, щоб зрозуміти, як усе реалізувати. Тож за цим стояла дуже ретельна підготовка», — ділиться Мітчелл.

Знімали в Атланті — для режисера було надзвичайно важливо, аби район був справжнім. «У нас є всі ці фантастичні створіння, дивні тварини, яких не існує. Тому, на мою думку, родина мала бути справжньою, нам були потрібні чудові актори, а також реальний район — без надмірної кількості зеленого екрана та комп'ютерно створених фонів», — пояснює він.

За створення динозаврів відповідала команда Industrial Light & Magic. Вони принесли свої знання й творчість в обговорення того, який вигляд повинні мати ці тварини. Мітчелл наголошує: процес полягав у тому, щоб створити життя і переконатися, що це живі істоти, а не просто істоти задля окремих моментів. У них мали відчуватися справжня фактура й життя.

Режисер окремо зупинився на акторській команді. «Мені хотілося, щоб глядач не просто дивився на події, а щиро переживав за героїв. Завдяки Енн Гетевей, Юену Макгрегору, Мейзі Стеллі та Крістіану Конвері між персонажами виникла справжня хімія. Саме вона змушує повірити в цю історію, навіть коли на екрані починає відбуватися щось неймовірне», — каже він.

Про Енн Гетевей Мітчелл відгукується з особливим захопленням: «Енн — просто неймовірна акторка. Я знав, що вона буде фантастичною, якщо нам пощастить і вона погодиться зніматися. Одна річ — драматичні моменти всередині сімейної історії, але коли ми перейшли до напруги, небезпеки й страху, вона підняла все на інший рівень». Коли стало зрозуміло, що Енн і Юен зіграють чоловіка та дружину, режисер був надзвичайно щасливий: їхня взаємодія, хімія між ними, різні відтінки характерів були фантастичними.

«Кінець Оук-стріт» — це історія про те, як звичайне життя може перевернутися з ніг на голову, і про те, що справжня сила родини виявляється саме в найскладніші моменти.