Вони закрили собою побратимів: історії воїнів, яких нагородив Президент
Володимир Зеленський вручив державні нагороди військовим та рідним загиблих героїв. Серед нагороджених — ті, хто ціною власного життя врятував побратимів.
У четвер, 30 липня, Президент України Володимир Зеленський відзначив державними нагородами українських захисників. Ордени й відзнаки отримали як чинні військові, так і рідні полеглих героїв, удостоєних нагород посмертно.
Звертаючись до присутніх, глава держави наголосив, що українські воїни роблять речі, які не під силу багатьом у світі. Він згадав, як командувач Повітряних Сил Анатолій Кривоножко доповів про нічну роботу ППО: лише за одну ніч наша бойова авіація збила понад 30 крилатих ракет, а рівень знищення ворожих дронів сягнув 93%. Президент подякував кожному, хто боронить Україну, і закликав пам’ятати тих, хто віддав за неї життя. Присутні вшанували полеглих хвилиною мовчання.
Найвищого звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» посмертно удостоєні шестеро воїнів. Серед них — лейтенант Максим Веприк, який 29 грудня 2024 року знищив з гранатомета два ворожі танки й бронетранспортер, а потім ліквідував близько відділення окупантів зі стрілецької зброї. Ворог відступив, але відкрив артилерійський вогонь — Максим загинув від розриву снаряда.
Головний сержант Микола Глуховський пройшов бої за Бахмут, Іванівське, Торецьк, Покровськ. П’ять разів був поранений. 16 червня 2025 року, діставши контузію, очолив групу евакуації. Коли ворожий FPV-дрон наблизився, Микола прикрив собою трьох побратимів.
Солдат Павло Лисиця у вересні 2024 року в складі екіпажу танка Т-72 знищив два ворожі танки, підбив БМП та ліквідував понад 10 окупантів. Коли ворог уразив їхній танк, Павло надав допомогу пораненим і прийняв вогонь на себе, давши змогу евакуювати двох побратимів. Загинув від кулі 19 вересня.
Солдат Леонід Новік на Луганщині ліквідував майже 20 окупантів, підбив танк. У травні 2024 року попри поранення повернувся на позицію, скерував побратимів на відхід, а сам 45 хвилин стримував наступ ворога. Поранення виявилися несумісними з життям.
Старший солдат Анатолій Степаненко в червні 2025 року разом із побратимами зупинив штурм ворожої бронетехніки. У ніч на 6 серпня біля Часового Яру запропонував відвернути увагу ворожих дронів на себе, щоб частина групи змогла змінити укриття. Загинув від удару дрона.
Молодший сержант Юрій Строн після реабілітації повертався на фронт. 28 березня 2025 року самостійно утримував позицію біля Торецька, був поранений ударом дрона, але встиг передати командування, уникнувши додаткових втрат.
Також Президент вручив рідним полеглих відзнаку «Хрест бойових заслуг» посмертно. Її отримали полковник Владислав Лемешев, штаб-сержант Дмитро Лозіцький, старший сержант Володимир Місків та молодший сержант Григорій Ушаков — кожен із них до останнього виконував свій обов’язок.
Ордени «Золота Зірка» отримали живі герої: молодший сержант Роман Монгольд, який знищив близько 40 окупантів і тричі пораненим залишався на позиції, та капітан-лейтенант Антон Соболевський, чия катерна група здійснила близько 40 бойових виходів на лівий берег Дніпра.
Відзнаку «Хрест бойових заслуг» вручили вісьмом захисникам, серед яких старший солдат Андрій Амелін, який 142 доби безперервно чергував на передовій, і старший сержант Ярослав Гергуш, під керівництвом якого виявлено та уражено понад 1050 цілей.
Кожна з цих історій — про мужність, яка не знає меж, і про те, як українські воїни продовжують боронити рідну землю, навіть ціною власного життя.
