Львів прощається з чотирма захисниками: історії Віталія, Олександра, Лева та Дмитра

Місто проводжає в останню путь Віталія Мигаля, Олександра Бєлошенка, Лева Маленкова та Дмитра Станицького. Церемонія розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, а орієнтовно об 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміське прощання.

Віталій Мигаль народився 24 липня 1992 року у Львові. Він навчався у школі №99, здобув фах митника у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права, а згодом — вищу освіту в одному з університетів міста. Працював у сфері продажу. Рідні згадують його як життєрадісну, комунікабельну, щиру та турботливу людину, яка вирізнялася доброзичливістю й уважністю до близьких. Віталій захоплювався плаванням і футболом, цікавився історією та любив читати. У 2023 році він став на захист Батьківщини й боронив Україну на Запорізькому напрямку у складі 71-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. У нього залишилися батьки, дві сестри, хрещені та родина.

Олександр Бєлошенко народився 10 червня 1994 року в Донецьку. Навчався у закладі загальної середньої освіти Донецької області. Рідні пам’ятають його як позитивну, добру й оптимістичну людину, сповнену людяності та щирості; він любив активний відпочинок і прагнув проводити час цікаво. У 2025 році Олександр долучився до лав захисників і боронив країну на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 210-го спеціального окремого батальйону «Берлінго» Сухопутних військ. У нього залишилися дві доньки.

Лев Маленков народився 5 березня 1974 року у Стрию на Львівщині. Він навчався у місцевій школі, а вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка». Працював у сфері інформаційних технологій. Близькі описують його як відповідального, вихованого, чесного та відвертого, стриманого й виваженого у спілкуванні; він завжди дотримувався слова та з повагою ставився до людей. Лев захоплювався комп’ютерною технікою та любив проводити час на природі. У 2026 році він став на захист Батьківщини й боронив Україну на Південно-Слобожанському напрямку у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби. У нього залишилися друзі та побратими.

Дмитро Станицький народився 30 вересня 1994 року у Львові. Навчався у школі №77 з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності, а згодом — в Українській академії друкарства. Працював у будівельній сфері. Рідні згадують його як розумну, позитивну, життєрадісну, дружню та відповідальну людину, готову допомогти іншим. Дмитро захоплювався легкою атлетикою і паркуром, брав участь у змаганнях, любив готувати та відпочивати в горах. Із початком повномасштабного вторгнення він став на захист Батьківщини й боронив Україну на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ. Нагороджений медаллю «Ветеран війни». У нього залишилися мати, сестра та родина.

Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитися до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань. Віталія Мигаля поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87, а Олександра Бєлошенка, Лева Маленкова та Дмитра Станицького — на Голосківському кладовищі.