Поезія 1920-30-х у музиці: від сонористики до блек-металу

Епоха 1920-1930-х років подарувала українській літературі модернізм, авангард і футуризм. Проте музичних версій цих текстів, як виявляється, не так уже й багато. Відкриті записи творів того часу часто загублені в архівах, а сучасні проєкти — рідкісні, але щоразу несподівані.

Ще в 1923-1924 роках композитор Михайло Вериківський створив темпераментний цикл «Гімни Святій Терезі» на вірші Михайля Семенка. Це рідкісний випадок, коли автентичну музику тих років можна почути онлайн. Твір поєднує романсову традицію з експресіоністичними ознаками, як зазначають музикознавці.

У 1964 році Леонід Грабовський, один із лідерів «Київського авангарду», написав вокальний цикл «Пастелі» на вірші Павла Тичини зі збірки «Сонячні кларнети». Композитор використав сонористику — техніку, де головну роль відіграють тембри звуків і шумів. Так ранній Тичина зазвучав експресивно й далеко від стереотипних уявлень про поета.

Сучасна композиторка Алла Загайкевич у 2017 році звернулася до знаменитого вірша Семенка «Місто» з його «осте сте бі бо бу». Її композиція для голосу та електроніки поєднує експериментальність і концептуальність. До речі, Загайкевич також написала музику до фільму «Будинок „Слово“: Нескінчений роман».

Цілком інший полюс — гібридний поп Артема Пивоварова та Klavdia Petrivna, які переосмислили вірш футуриста Гео Шкуррупія. Їхня пісня «Барабан» далека від першоджерела, але перегукується зі спрощувальними ідеями пізнього українського футуризму. Сам нік Klavdia Petrivna походить від героїні роману Владка — теж родом із тієї доби.

Окрема історія — альбом «Фокстроти», створений під егідою Мистецького Арсеналу. Це музика й відеоарт на тексти поетів двадцятих-тридцятих років. Організаторами виступили Сергій Жадан і Юрій Гуржи, кураторкою — Оксана Щур. У треку «Троянкер. Тайгер ліліес» звучить вірш Раїси Троянкер «Згадка» у виконанні Любові Якимчук, Діани Марцинковської та Марічки Літинської. Пісня відкривається голосом Володимира Сосюри — біографи припускають, що між поетами був роман.

На вірш Богдана-Ігоря Антонича «Назавжди» сестри Тельнюк створили камерну неоромантичну баладу. Музика Лесі Тельнюк контрастує з нервовою напругою тексту 1935 року. Існує й інша версія — з речитативом Міська Барбари, де акцент зроблено саме на експресії вірша.

Гурт «Монтеск'є» звернувся до поезії Володимира Свідзінського. Їхня «Мандрівник» підкреслює темну романтику вірша неофолковими рисами, а чорно-білий кліп 2022 року додає атмосферності.

«Пиріг і Батіг» із альбому «Замордовані» обрали найграйливіший вірш Майка Йогансена «Метемфісис». Пост-фолк із ентузіастичною декламацією та мінімалізмом гармонійно пасує до тексту.

Насамкінець — справжній контраст: український пост-блек-метал гурт Drudkh узяв для своєї 11-хвилинної композиції вірш «Млини» Степана Бена. Мало відомий поет, член спілки «Плуг» із Шполянщини, був розстріляний у 1937 році. Його інфернальний та експресіоністичний текст ідеально ліг на сувору музику.

Цей огляд — лише фрагмент великої картини. Музичний потенціал поезії 1920-1930-х років значно більший, тож попереду, сподіваємося, ще чимало якісних і строкатих проєктів.