Нездійснений костел під Луцьком: проєкт варшавської архітекторки
У селі Переспа на Волині 1937 року планували звести оригінальний костел за проєктом варшавської архітекторки Беати Трилінської. Храм так і не збудували, але його вигляд зберігся на сторінках польського часопису.
Між Луцьком і Ковелем розкинулося село Переспа. У другій половині 1930-х тут виношували амбітний задум: створити окрему римо-католицьку парафію та звести незвичайний костел. Однак цим планам не судилося здійснитися.
Волинський краєзнавець Роман Павлюк розповів, що 1937 року Переспа належала до Рожищенської парафії. Місцевим вірянам доводилося долати понад десять кілометрів до найближчого храму, тож виникла ідея власної парафії. До неї мали увійти села з чотирьох сусідніх парафій: Голобської, Кисилинської, Сокільської та Рожищенської.
Справа зрушила з місця: придбали земельну ділянку під майбутнє будівництво, з Луцька планували завозити цеглу. Навіть архітектурний проєкт був готовий. Його безкоштовно розробила варшавська архітекторка Беата Трилінська — донька інженера Владислава Трилінського, який уславився винаходом «трилінки», бетонно-кам'яних шестикутних плит для мощення доріг.
За задумом авторки, костел святого апостола Петра мав стати одним із найоригінальніших храмів Волині. Це був би однонавний храм без трансепту та дзвіниці, з високим двосхилим дахом, стрілчастими вікнами, декоративними контрфорсами. Фасади майже повністю позбавлені декору — лише суворі, чисті лінії.
Чи встигли розпочати будівництво, достеменно невідомо, зазначає Роман Павлюк. Та факт залишається фактом: храм не звели, а нову парафію так і не створили.
Проте уявлення про цей незвичайний проєкт збереглося завдяки візуалізації, опублікованій 1938 року в польському щомісячнику Przewodnik Katolicki. Сьогодні кожен охочий може побачити, яким міг би стати цей волинський костел.
«На наших теренах це сприймається як досить стильна суміш історизму, модерністської суворості форм і майже аскетичної простоти. З іншого боку, образ будівлі мимоволі нагадує типову провінційну англіканську церкву, якій бракує хіба масивної дзвіниці», — зауважив краєзнавець.
Роман Павлюк також наголосив: сучасні технології дозволяють відтворити вигляд костелу. Однак навіть якби його звели в ті роки, шанси зберегтися до наших днів були б практично нульовими.
